Громади на Хмельниччині провели у засвіти загиблих бійців

Шепетівська, Кам’янець-Подільська, Славутська, Летичівська, Волочиська, Красилівська, Нетішинська, Ізяславська, Деражнянська громади зустрічали героїв, що поклали життя на російсько-українській війні. Вічна шана полеглим захисникам!

Днями Шепетівська громада у гіркій скорботі зустрічала славного лицаря українського народу. Додому «на щиті» повернувся справжній нащадок багатьох поколінь українських воїнів, вільний українець, патріот – сержант В’ячеслав КУЧЕРУК, заступник командира групи 1 ескадрону Інтернаціонального легіону головного управління розвідки Міністерства оборони України, який загинув, виборюючи незалежність і цілісність України.

Військовий народився 29 травня 1980 року в Шепетівці. Учасник АТО у 2015-2016 роках служив в Хмельницькому окремому 8-му полку спеціального призначення. Виконував завдання на Луганщині і Донеччині. У 2017-му – демобілізація. Коли ворог знову переступив поріг нашого спільного дому — пішов у військо.

4 квітня 2025 року в бою на Запорізькому напрямку В’ячеслав Кучерук завершив свій шлях захисника України. Під час останнього бою завдяки діям його групи було знищено близько десяти окупантів на ворожому опорному пункті.

Місто Кам’янець-Подільський провело в останню путь ще одного свого воїна — Віталія ДАВИДЧИКА. В лавах ЗСУ захисник боронив рідну землю заради свободи та незалежності України.

Народився Віталій 1 січня 1981 року в Кам’янці-Подільському. Коли прийшла велика війна — став на захист Батьківщини. 7 квітня в районі виконання бойового завдання його серце зупинилось.

Ще один сумний день і для Славутської громади: попрощалися із захисником України Сергієм САВЧЕНКОМ, який народився 7 грудня 1970 року у місті Славуті.

26 лютого 2022 року він добровільно долучився до захисту рідної землі у лавах Збройних сил України. Службу ніс у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді, на посаді навідника-оператора аеромобільного батальйону. Останнім його завданням було здійснити прикриття, щоб вивезти поранених бійців. У ході його виконання, поблизу населеного пункту Олешня Суджанського району Курської області, Сергій отримав важкі поранення.

Проходив лікування у столичній лікарні. Швидко одужував, адже хотів жити та дочекатися перемоги України. Але сталося найстрашніше: 8 квітня 2025 року, серце воїна раптово зупинилося, залишивши глибоку рану у його рідних, друзів, бойових побратимів. Українському герою Сергію Савченко тепер назавжди 54.

Летичівська громада теж знову в жалобі та скорботі. Захищаючи Україну і кожного з нас, 8 квітня 2025 року, під час виконання бойового завдання на Херсонщині, загинув матрос берегової охорони ЗСУ Андрій СЛИЩЕНКО, 30 січня 2000 року народження. Із захисником попрощалися 15 квітня.

У квітні 2022-го, Андрій Слищенко пішов захищати державу від ворога. За час служби він проявив найкращі якості воїна-захисника. Військові обов’язки виконував відмінно, здобув шану та авторитет серед бойових побратимів. Був справжнім патріотом та вірним народу України.

В пору життєвого розквіту обірвалося життя Андрія Слищенка. У Андрія залишилися сестра, батько та бабуся – переселенці з Донеччини, які оселилися у селі Горбасів Летичівської громади.

15 квітня у Красилівську громаду назавжди повернувся учасник бойових дій, стрілець-помічник гранатометника Сергій ГАЙДРИК, 1986 року народження.

Він жив у селі Стара Збурївка Голопристанського району на Херсонщині. Після окупації Сергій з сім’єю оселився в селі Печеське на Красилівщині. В травні 2024 року був мобілізований до Збройних сил України. Захисник помер після довготривалого лікування внаслідок важкого поранення, яке отримав в бою на Харківщині в липні минулого року. Сергію назавжди 38.

16 квітня Волочиська громада з болем у серці провела в останню путь Сергія ГАЛЬОМКА — мужнього воїна, вірного сина України, який віддав своє життя, захищаючи рідну землю від російського загарбника.

Сергію було лише 25. Він народився 2 вересня 1999 року в селі Бальківці. 26 червня 2024 року Сергія мобілізували до лав Збройних сил України. Сміливий відповідальний, незламний — він виконував бойові завдання з гідністю й честю.

28 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання зв’язок із Сергієм обірвався. Його тривалий час вважали зниклим безвісти. Тепер повернувся на рідну землю “на щиті”. Громада, друзі, побратими, знайомі й незнайомі прийшли провести його в останню дорогу. У цьому прощанні тиха молитва, подяка і глибока шана.

Цього ж дня жителі Деражнянської громади зустріли “на щиті” захисника України солдата Миколу ТОКАРА, жителя села Слобідка-Кальнянська, який загинув 5 квітня 2025 року поблизу населеного пункту Соснівка Шосткинського району Сумської області.

Живим коридором та стоячи на колінах з Державними прапорами у руках, зустріли люди траурний кортеж з тілом героя, який боровся за незалежність України. Підтримати родину та вшанувати пам’ять захисника зібралися представники влади, духовенства, усі небайдужі жителі громади та побратими загиблого героя.

Учора, 17 квітня, Красилівська громада живим коридором пам’яті та шани, навколішки провела в останню дорогу земляка, солдата Валерія ДАВИДУНА, 1999 року народження, жителя села Волиця, який загинув 30 серпня 2024 року виконуючи бойове завдання у Курській області.

З початку великої війни з березня 2022 року перебував на службі у одному з підрозділів Старокостянтинівської протиповітряної оборони. З липня минулого року брав участь у бойових діях на Донецькому та Сумському напрямках.

Прощання з героєм провели на площі Незалежності. Панахида за загиблим відбулася в Свято-Іоанно-Богословському храмі села Волиця. Поховали воїна на сільському кладовищі.

Нетішин теж знову був в жалобі – місто прощалося з мужнім захисником, справжнім воїном Олександром ВЕНГЕРЦЕМ, сержантом, командиром бойової машини – командиром механізованого відділення механізованого батальйону.

У липні 2023 року він був призваний на військову службу по мобілізації І відділом Шепетівського РТЦК та СП. Майже півтора року боєць вважався безвісти зниклим.

Загинув Олександр Венгериць 29 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області. Йому було лише 39 років.

Ізяславська громада провела в останню путь свого воїна — Миколу ГУДЗЕНКА, 39-річного захисника, жителя Ізяслава, солдата, гранатометника 2 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотної роти.

Більше року — з січня 2024 — рідні Миколи жили між надією і тривогою. Він вважався безвісти зниклим. Але дива не сталося. У запеклому бою на Донеччині, 21 січня 2024 року, внаслідок удару ворожого БПЛА, Микола загинув.

Місцем вічного спочинку бійця стала Алея пам’яті захисників України. Саме там, серед тих, хто став символом мужності й нескореності, знайшов вічний спокій і Микола.

Сьогодні, 18 квітня «на щиті» додому в Шепетівську громаду повернувся старший солдат Роман ГРИНЧУК, який загинув в бою, героїчно захищаючи Батьківщину.

Роман народився 3 жовтня 1997 року у місті Шепетівка. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Роман не залишився осторонь. 22 листопада 2022 року став на захист Батьківщини, як справжній воїн. Воював спочатку на Харківському напрямку, потім була Костянтинівка, з нового року – Торецьк.

12 квітня 2025 року воїн загинув на Донецькому напрямку. Провести Романа в останню земну дорогу зібралася велика родина, друзі, побратими, всі, хто його знав і любив. Він був наймолодшим у родині, але піднявся найвище — став на захист не лише своїх рідних, а й усієї України. За свою відвагу юнак нагороджений почесним нагрудним знаком «Золотий хрест».

Як повідомляв ХМ-ІНСАЙД, минулого тижня громади на Хмельниччині теж огортала невимовна туга: до місця останнього спочинку “на щиті” повернулися наші захисники.

Вічна шана полеглим героям!

(Фото зі сторінок згаданих муніципалітетів)

ТЕМИ: ВІЙСЬКО

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook