У громадах на Хмельниччині вшанували полеглих захисників

Цими днями у різних куточках області відбулись скорботні заходи із вшанування пам’яті земляків, які загинули у російсько-українській війні. На Городоччині і Старокостянтинівщині відкрили меморіальні дошки чотирьом військовим, а на Шепетівщині Алею Слави у селищі Гриців поповнили трьома портретами полеглих бійців.

Цими днями в центрі села Бедриківці Городоцької громади було людно. Там відкрили пам’ятні дошки на честь двох воїнів — Ігоря Волоса та Олександра Перця. Металеві таблиці встановлені біля обеліска слави.

Про подію повідомив Городок.City.

Місце пам’яті воїнів вдалося створити спільними зусиллями місцевої влади та мешканців села. Металеві конструкції, як розповіла староста села, виготовив переселений майстер. Він вирізьбив на них птиць, що символізують душі воїнів, які полетіли до небесного війська.

Олександр Перець закінчив Бедриковецьку школу. Спершу жив з сім’єю у рідному селі, потім переїхав у Городок, а перед війною — у Хмельницький. З травня 2022 року вважався зниклим безвісти. Похоронили полеглого воїна у Хмельницькому у квітні 2024 року. У нього залишилася дружина, дві доньки, брат та мати.

Ігор Волос народився і зростав у селі Бедриківці. Він був найстаршою дитиною у багатодітній сім’ї. Після закінчення місцевої школи навчався у Кам’янець-Подільському. Дуже любив історію. І саме тому не міг не піти на війну. Як розповідають родичі загиблого, Ігор Волос не чекав повістки. На фронт пішов одним із перших у селі. Спершу проходив навчання у Кам’янець-Подільському, а потім — на передову, де і загинув 11 березня поблизу населеного пункту Кремінна, що на Луганщині. Удома на воїна чекали мати, бабуся, сестра, брат та племінниці. 17 березня всі, хто знав і не знав героя проводжали його в останню путь. Поховали Ігоря Волоса на кладовищі у Бедриківцях поряд із батьком. Йому тепер навічно 33.

Пам’ятні дошки відкривали у Бедриківцях осіннього туманного ранку. У центрі села зібралися рідні та друзі воїнів, їхні педагоги, односельці, а також представники влади та Збройних сил України. Спершу пам’ять загиблих воїнів вшанували хвилиною мовчання. Освячення меморіалів провели священники різних конфесій. У молитві присутні згадали всіх захисників, які віддали свої життя за Україну, і поклали квіти до пам’ятних знаків.

Також цими днями у селі Веснянка, що на Старокостянтинівщині, відбулася важлива подія – мітинг, присвячений відкриттю меморіальних дошок випускникам школи, загиблим героям Ігорю Компану та Олександру Маховському. Вони віддали свої життя, захищаючи ідеали демократії та майбутнє нашої країни.

Про це сповістила Старокостянтинівська міськрада.

Ігор Компан народився 5 червня 1986 року в селі Веснянка. 19 січня 2023 року був мобілізований до лав ЗСУ. Навчався в Одесі, де отримав звання молодшого лейтенанта, а згодом був направлений для проходження служби в Окрему президентську бригаду імені Богдана Хмельницького на посаду командира взводу. 12 жовтня 2023 року серце Ігоря перестало битися внаслідок отриманих травм отриманих під час мінометно-артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Роздолівка Донецької області. 14 жовтня 2023 року Старокостянтинівська громада прощалася із загиблим захисником України.
Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).

Олександр Маховський народився 24 лютого 1980 року в селі Веснянка. У 2014 році, у зв’язку з російською агресією був мобілізований і проходив службу у військовій частині А2502.
23 серпня 2023 року під час загальної мобілізації, був мобілізований вдруге. Навчання проходив в місті Рівне, а згодом був направлений для проходження служби в Окрему Єгерську бригаду, на посаду – кулеметник. 05 грудня 2023 року Олександр отримав важке поранення під час бою в районі населеного пункту Нововодяне Луганської області. Переніс операції, боровся за життя, але 30 січня 2024 року серце мужнього захисника зупинилося.
2 лютого 2024 року Старокостянтинівська громада прощалася із загиблим захисником України.

Право на відкриття меморіальних дошок було надано найближчим — дружині, батькам сестрі.

Всі присутні вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання.

Учора, 29 жовтня, на Алеї Слави героїв в селищі Гриців, що у Шепетівському районі, відбулось відкриття пам’ятних банерів загиблим захисникам Грицівської громади – Юрію Сампіру, Григорію Порядко, Василю Саволюку, які віддали своє життя за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність Батьківщини.

Про це проінформували у муніципалітеті.

Юрій САМПІР народився 10 лютого 1976 року в селищі Гриців. З початком повномасштабного вторгнення, не вагаючись, став на захист України. Юрій був старшим сержантом, начальником обслуги радіолокаційної станції виявлення радіолокаційного відділення командного пункту військової частини А3730. 13 липня 2024 року під час виконання одного із бойових завдань Юрій Сампір загинув. У військового залишилась мама, дружина, діти.

Григорій ПОРЯДКО народився 25 лютого 1965 року в селищі Гриців та до початку військової служби мешкав в рідному селищі. Григорій був радіотелефоністом стрілецького взводу, стрілецької роти, стрілецького батальйону. 18 липня 2024 року він помер внаслідок ушкоджень, спричинених розривом міни. У нього залишилась мама, люблячі діти та рідні.

Василь САВОЛЮК народився 11 травня 1977 року. З 1 березня 2022 року Василь зі зброєю в руках захищав незалежність нашої країни. Завжди був на позитиві, не падав духом та мріяв повернутись до дому із перемогою. Перебуваючи у відпусках, Василь завжди хотів якнайшвидше побачитись із побратимами. 23 липня 2024 року серце Василя зупинилось. Він назавжди залишиться люблячим татом та чоловіком.

Серед присутніх на церемонії були родини загиблих захисників, керівництво та працівники селищної ради, старости старостинських округів громади, представники закладів освіти та культури, жителі селища Гриців .

Усі вшанували світлу пам’ять полеглих воїнів хвилиною мовчання та долучились до покладання квітів на знак шани героїв.

(Фото: Городок.City, Старокостянтинівська міськрада, Грицівська селищна рада)

ТЕМИ: СУСПІЛЬСТВО

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook