На Хмельниччині 17 сіл іменуються “Гута”: що приховують ці назви

Декілька століть тому на Хмельниччині скло виготовляли вручну. Просто посеред лісу облаштовували гутні, де майстри біля розпечених печей створювали віконне скло, різноманітний посуд та прикраси. Нині все це виготовляють на сучасних заводах, однак слово “гута” міцно прижилось у краї в назвах населених пунктів, яких наразі 17.

Історія їх виникнення зберігається у фондах Хмельницького обласного краєзнавчого музею.

Там розповіли, що перші скловарні на українських землях пов’язують із Черняхівською культурою ІІ-IV століття. Після відкриття археологами склоробного центру біля села Комарів, що на Буковині, а також пізньоантичних центрів у Північному Причорномор’ї (Танаїс, городище Завітне) стало очевидно, що тогочасні скляні вироби не лише імпортувались, а й були місцевого походження.

“На черняхівських пам’ятках знаходять здебільшого скляні прикраси (намистини), інколи – посуд, особливо цікаві скляні кубки з зеленкуватого скла. Один із таких кубків знайдений у 2010 році на поселенні біля села Лісові Гринівці та зберігається у фондах Хмельницького обласного краєзнавчого музею”, – розповіли музейники.

В часи Київської Русі виробництво скла розквітло з більшою силою, але за монгольської навали воно занепало. Відродилось українське скловиробництво у XIV-XV століттях. Його розвиток припав на наступні два століття, коли виникло чимало гут.

Гута – невелике підприємство з виготовлення скла. Гути, як правило, будували серед лісу. Працювало на них до 10-15 робітників. Майстри-гутники біля скловарної печі-горна вручну виготовляли віконницю (скло для вікон), різноманітні посудини, а також скляні прикраси. Гутне скло не мало такої якості та прозорості, як сучасне, але й з нього виходили гарні вироби.

Від середини ХІХ століття напівкустарне гутне виробництво поступово занепало, натомість виникли механізовані склозаводи.

На початку ХІХ століття в Україні було близько 40 гут, і найбільше – на Волині та Поділлі. Тож якщо подивитись на сучасну карту Хмельниччини, знайдемо 17 сіл із назвами, що походять від слова “гута” – Гута, Стара і Нова Гута, Стара і Нова Гутиська, Гута-Морозовецька, Гута-Глибівська та інші. Понад століття тому, як зазначають у музеї, населених пунктів з такими назвами було майже 30.

“У нашому краї були сприятливі умови для функціонування гут: є поклади головної сировини – кварцових пісковиків, а також наявність лісових масивів дозволяла випалювати з деревини поташ – невід’ємний компонент виробництва скла”, – пояснюють у закладі.

Місця ж перепалення деревини на поташ називались будами і це також позначилось у назві сіл: Буда, Будиська тощо. Часто гути і буди розташовувались поряд одне з одним.

Більше про ці та інші факти з історії краю читайте у книзі Сергія Єсюніна “Хмельниччина: минуле, що дивує”, яку можна придбати у Хмельницькому обласному краєзнавчому музеї.

(Фото: Хмельницький обласний краєзнавчий музей/Фейсбук)

ТЕМИ: КУЛЬТУРА

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook