ДЖЕРЕЛО НАТХНЕННЯ І ВІРИ В МАЙБУТНЄ — ЦЕ НАШІ НЕВТОМНІ ЛЮДИ: ІНТЕРВ’Ю З ОКСАНОЮ ВЖЕШНЕВСЬКОЮ

Оксана Вжешневська обіймає посаду першої заступниці начальника Хмельницької обласної військової адміністрації з липня 2024 року. Головна сфера її відповідальності — соціальна. Тож головна редакторка ХМ-ІНСАЙД Лілія Коцюк поцікавилась, як вистояли медицина, освіта на третьому році повномасштабної війни та що додає наснаги в роботі молодій посадовиці.

– Пані Оксано, росіяни продовжують цілити по об’єктах критичної інфраструктури, і Хмельниччина не виняток. Яка ситуація в області із альтернативними джерелами живлення для лікарень, шкіл, закладів соціальної сфери, чи всі забезпечені?

– На жаль, Хмельниччина дійсно часто перебуває під ворожими атаками, й передбачити, куди влучить наступний «шахед» чи ракета, неможливо. Тому альтернативні джерела живлення – генератори, батареї, акумулятори – є вкрай важливими. За кошти місцевих бюджетів та завдяки гуманітарній допомозі вони передані до закладів освіти й соціальної сфери. Наприклад, на грудень цього року в області функціонує 513 закладі загальної середньої освіти та 621 заклад дошкільної освіти — усі мають відповідні засоби для забезпечення освітнього процесу навіть за відсутності електропостачання. Тож ворог може спробувати позбавити нас електропостачання, але у ключових моментах мешканцям Хмельниччини можна бути впевненими щодо альтернативних способів живлення та сумлінну працю наших енергетиків з ліквідації наслідків ударів.

– У лікарнях Хмельницької області надають допомогу пораненим військовослужбовцям. Чи всім забезпечені лікарні? Чи вистачає у нас медперсоналу, обладнання?

– Наразі комплектування закладів охорони здоров’я проходить поступово, планомірно та в силу багатьох суміжних факторів. Це було важливим напрямком роботи завжди, але із початком повномасштабного вторгнення це стало критично важливим. Ми отримуємо значну кількість допомоги від партнерів, багато закуповуємо самі.

Також відчувається нестача кадрів, пов’язані з демографією та міграцією трудових ресурсів Хмельниччини, серед яких, на жаль, є і багато медиків. Ми працюємо над вирішенням цієї ситуації. І принагідно хочу подякувати усім медпрацівникам, які зараз працюють як з нашими військовими, так і дбають про здоров’я цивільного населення, адже проблеми зі здоров’ям у людей нікуди, на жаль, не зникають.

– Є думка, що саме психологічна реабілітація стане якщо не проблемою, то викликом для повоєнної України. Чи готова Хмельницька область психологічно реабілітовувати захисників?

– Так, маєте рацію і можу сказати, що психологічна допомога у якийсь на певному етапі може навіть переважати над фізичною реабілітацією. Адже загоїти рану на тілі військового простіше, ніж подолати душевні травми, викорінити страх та відчай, спричинені жахом війни, спогляданням втрат побратимів та взагалі усвідомлення того лиха, що спричиняє ворог нашим містам та цивільному населенню. При кожному реабілітаційному центрі та в окремих медичних закладах вже є осередки психологічної допомоги. Також активно співпрацюємо з громадськими організаціями, які надають психологічну допомогу, — підтримуємо їх ініціативи, шукаємо шляхи для масштабування.

–  Як із укриттями в закладах освіти?

– Більшість закладів освіти, а це понад тисячу сто, мають укриття або користуються спорудами цивільного захисту на правах оренди чи спільного використання. У цьому році ми запустили пілотний проєкт зі створення захищених просторів у школах — участь взяли чотири громади. Споруджено габіони, як елементи укриттів, які вже функціонують.

– Десятки навчальних закладів Хмельницької області зазнали пошкоджень внаслідок ворожих обстрілів. Чи всі вже відновлені?

– Майже (зітхає – прим. автора). Це питання щемливе не так з фінансової точки зору, а більше з моральної. Адже ворог б’є по всьому, включно з освітніми закладами. Отож, всього з початку повномасштабного вторгнення пошкоджено 101 заклад освіти. З них станом на грудень 2024 року повністю відновлено 97. Один з них у місті Хмельницькому відновлено частково. І лише одна будівля у селі Малашівці не відновлюється взагалі у зв’язку з ліквідацією закладу освіти.

– До слова, як в області змінилась структура закладів освіти після нещодавньої оптимізації: скільки ліквідовано шкіл, дитсадків, профтехзакладів і чому? Скільки їх наразі функціонує?

– Це й справді був непростий, але вкрай потрібний крок з точки зору раціональності. Демографічна ситуація на Хмельниччині переживає складні часи і війна лише поглибила цю проблему. Ми були вимушені оптимізувати структуру закладів освіти, щоб ефективно використовувати обмежені ресурси й не витрачати чималі кошти на утримування закладів освіти там, де ними майже ніхто не користується.

Розпорядженням начальника обласної військової адміністрації затверджено прогнозовану мережу ліцеїв Хмельницької області, яка налічує 48 закладів освіти в 29 територіальних громадах. Мережі закладів професійної (професійно – технічної), передвищої та вищої освіти змін не зазнали. Перерахую:

• закладів дошкільної освіти – 622;
• закладів загальної середньої освіти 513 з 29 філіями;
• закладів позашкільної освіти – 64;
• закладів професійної (професійно-технічної) освіти – 26;
• закладів фахової передвищої освіти – 20;
• закладів вищої освіти –13.

Я переконана, що вже в недалекому майбутньому нам доведеться повернутися до цього питання з протилежного боку і наново відкривати заклади освіти. Однак для цього, найперше, має запанувати мир, почати відновлюватися економіка та розростатися населення громад Хмельниччини. Безумовно, це те, чого ми всі так хочемо й до чого прагнемо.

– Область продовжує приймати вимушених переселенців, більшість — із дітьми. Є й багатодітні сім’ї. Які умови їм тут пропонують? Чи є якісь проблеми із їх освітою та соціальним захистом?

– Прикро, що приріст населення Хмельниччини відбувається за трагічних умов та за рахунок українських сімей, які рятуються від окупації. Однак ми готові допомогти кожному, хто приїздить до нас та залишається в області надовго. З метою підтримки таких осіб на території Хмельницької області реалізовується “Обласна комплексна програма підтримки внутрішньо переміщених осіб у Хмельницькій області на 2024-2025 роки”.

Станом на грудень 2024-го у закладах освіти отримують освітні послуги 1792 дітей дошкільного віку та 6273 здобувача освіти шкільного віку зі статусом ВПО. Цьогоріч до першого класу було зараховано 533 дитини із статусом ВПО.

Крім того, ми намагаємося залучати вимушених переселенців до численних заходів, спрямованих на швидшу адаптацію в суспільстві, самореалізації, опанування нових вмінь, навичок та багато іншого.

– Чи є якась проблема чи проблеми, актуальні для сучасного суспільства на Хмельниччині, особливо молодих поколінь?

– Одна з таких проблем – наростання булінгу. Це наслідок загального зростання тривожності, агресії в суспільстві, впливу соцмереж. Ми вже мали кілька тривожних випадків. На початку нового року плануємо презентувати ініціативи для профілактики булінгу в школах.

– І наостанок. Ви уже понад пів року займаєте найвищу посаду після голови. До цього тривалий час працювали керівницею апарату обласної адміністрації. Звідки бере сили жінка, на якій велика відповідальність, керувати багатьма процесами в області під час війни?

– А хіба є вибір у час війни? Цей рік був викликом. Але я черпаю сили зі спілкування з людьми. Часто буваю в громадах і щоразу захоплююся стійкістю, мудрістю, добротою наших людей. Саме вони — справжнє джерело натхнення і віри в майбутнє.

(Фото надані Оксаною Вжешневською) 

Автор Лілія Коцюк

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook