ПРОДОВОЛЬЧА СФЕРА МАЄ БУТИ В ПРІОРИТЕТІ, НАВІТЬ ПОПРИ ВІЙНУ: ІНТЕРВ`Ю З ВОЛОДИМИРОМ БІЛИКОМ

Продовольча безпека сьогодні в Україні важлива. За майже два роки повномасштабної війни Хмельниччина стала одним із потужних гуманітарних регіонів, у тому числі із забезпечення продовольством. Як вдається втримувати цей пріоритет і чи здатна область й у 2024-му прогодувати хлібом майже півторамільйонне населення – видання ХМ-ІНСАЙД поцікавилось у Володимира Білика, профільного заступника начальника Хмельницької обласної військової адміністрації.

Заступник начальника Хмельницької ОВА Володимир Білик

– Пане Володимире, чи вплинула, за вашими спостереженнями, війна на агарний сектор в Хмельницькій області? Чи відчувається продовольча криза?

– Агропромисловий комплекс сьогодні працює в непростих умовах військового стану. Незважаючи на це, на дефіцит фінансових та матеріально-технічних ресурсів, на низьку ліквідність сільськогосподарського сектору, аграрії Хмельниччини продовжують професійно робити свою справу, від якої сьогодні залежить продовольча безпека не тільки області, а й країни в цілому.

Про кризу говорити не доводиться. Однак з початку повномасштабної військової агресії в сільськогосподарській галузі проявилися великі проблеми, які не залежать від товаровиробників. У першу чергу, нестача матеріально – технічних ресурсів, різке зростання цін на міндобрива, запчастини та пальне. Руйнування логістичних шляхів продажу зерна призвело до падіння цін на збіжжя, що в свою чергу спровокувало зменшення площ посівів.

Крім того, низький рівень бронювання віськовозобов’язаних, насамперед комбайнерів та механізаторів, не дало можливості сільгосппідприємствам, особливо дрібним та середнім, виконати заплановані обсяги сівби та збирання сільгоспкультур.

І навіть попри все це, область залишається в лідерах з виробництва основних сільськогосподарських культур. Бо продовольча сфера має бути в пріоритеті.

– Ви кажете, що за урожайністю зернових Хмельниччина продовжує утримувати лідерство. Як це вдається і що це означає для нашого регіону, а можливо й країни загалом?

– У 2023 році агроформування всіх форм власності в області зібрали понад 4 мільйони тонн зернових культур. А це на 5 відсотків більше попереднього року. Урожайність – 77 центнерів з гектара. Перший показник у державі!

Обсяг виробництва ріпаку збільшився на 4 відсотки, його зібрали 315 тисяч тонн. Валове виробництво сої та соняшника становить відповідно 586 та 560 тисяч тонн, урожайність – 28 та 33 центнерів з гектара. Урожайність цих культур – на рівні минулого року.

Найвищі результати урожайності агроформування отримують за рахунок впровадження інноваційних технологій вирощування, застосування сучасної сільськогосподарської техніки та ресурсів, які значно зменшують втрати виробництва.

Зауважу, що агроформування вже дбають про урожай 2024 року. На площі понад 300 тисяч гектарів посіяно озимі зернові культури та озимий ріпак. На сьогодні переважна більшість озимих посівів перебувають у доброму та задовільному стані. Це дає підстави сподіватися на гарні врожаї.

– Чи змінилась фінансова спроможність аграріїв на, скажімо, купівлю техніки під час війни? І які інструменти використовує держава, щоби їм допомогти?

– Військова агресія загальмувала ринок сільгосптехніки. Разом із тим, дрібні і середні агроформування, по мірі необхідності, поновлюють парки.

І в цьому, до речі, підтримкою є державна програма «Доступні кредити 5-7-9%». А з початку минулого року діє й обласна програма розвитку агропромислового комплексу Хмельницької області на 2023-2027 роки. Одним з її напрямів є часткова компенсація вартості придбаної сільськогосподарської техніки та обладнання для дрібних товаровиробників. Дією цієї програми вже скористалися 24 заявники на суму близько 2 мільйонів 300 тисяч гривень.

– Як щодо збуту продукції, зважаючи на проблеми із “зерновим коридором”?

– Можливості збуту продукції для сільгосппідприємств суттєво обмежені. Адже, як я вже говорив, проявилися не залежні від товаровиробників проблеми. Внаслідок ворожих атак маємо руйнування логістичних ланцюгів продажу зерна, зокрема, блокування портів та кордонів.

Всупереч цьому агроформування області знаходять шляхи експорту продукції рослинництва – це зерно, продукція переробки ріпаку, соняшника та сої, плодово-ягідна продукція та інше.

Звісно, є окремі позиції, в яких вони навіть у “мінусі”.

– І все ж, у такий складний час, аграрії зберігають робочі місця, сплачують податки, розраховуються за паї…

– Скажу більше – вони ще й активно підтримують внутрішньо переміщених осіб, військових, максимально включились у допомогу Херсонщині.

Під час доставки гуманітарного вантажу на Херсонщину, 2023 рік

Коли був підрив Каховської ГЕС, наші землероби одними з перших надали машини для доставки питної води. Також забезпечують доставку продуктів на деокуповані території, надають техніку для наших Збройних Сил, причому добровільно, розуміючи, що ця техніка важлива там, на сході і на фронті.

Аграрії Хмельниччини передали техніку для доставки води на Херсонщину, червень 2023 року

Незважаючи на власні проблеми через війну, сільгоспвиробники постійно знаходять ресурси, аби підтримувати донатами, закупляють пікапи, дрони, необхідне обладнання для наших військових підрозділів, для мобільних вогневих груп, які захищають небо від “шахедів” і ракет.

Також надають допомогу цивільному населенню в ліквідації наслідків ворожих обстрілів. Усіляко підтримують вимушених переселенців — родини з дітьми, малозабезпечених людей.

Як бачите, роль аграріїв колосальна. І за це їм – величезна вдячність.

Аграріїв Хмельниччини відзначили до професійного свята, листопад 2023 року

– Хмельниччина спроможна прогодувати себе?

– Цілком! Врахуйте, що населення області збільшилось — у нас знайшли прихисток десятки тисяч людей, які рятувались від війни. Ми маємо 4 мільйони тонн валового виробництва зернових культур, цукру – понад 170 тисяч тонн, картоплі та овочів – 1 мільйон 600 тисяч тонн. Тобто, самозабезпеченість мешканців області у цих видах продукції становить понад 200-300 відсотків.

Щодо продукції тваринництва, то за минулий рік вироблено більше 800 тисяч тонн молока при середньорічній потребі жителів краю та внутрішньо переміщених осіб в 300 тисяч тонн. Реалізовано близько 75 тисяч тонн м’яса при потребі 50 тисяч тонн, яєць вироблено 770 тисяч штук при потребі 220 тисяч штук. Як бачимо, цифри говорять самі за себе.

– Як вважаєте, на які продукти харчування варто очікувати зростання цін?

– Зростання цін на сільгосппродукцію зумовлене, в першу чергу, російською військовою агресією. Ви ж бачите, що зруйновано значна кількість хлібоприймальних підприємств, заблоковано порти та кордони, загальмовано збут продукції. Товаровиробники щоденно втрачають прибутки та оборотні кошти, що ускладнює, а то й унеможливлює подальше ефективне існування підприємств.

До того ж, дорожчають енергоносії, газ та електропостачання, логістика, пакувальні матеріали, далі – індексація заробітної плати. Питома вага цих складових у вартості товару становить від 30 до 55 відсотків. У результаті все це впливає на кінцеву вартість продуктів харчування. На мою думку, ціни будуть зростати на ті товари, які необхідно імпортувати: овочі, фрукти, рибна продукція.

– А хліб?

– З хорошим урожаєм пшениці у нас вистачить зерна і на хліб, і на макарони, й на комбікорм, і щоб відгодовувати тваринництво. А з нашими працьовитими людьми ми вистоїмо, ми переможемо.

Ольга Поліщук, фото з Фейсбук-сторінки Володимира Білика, зі сайту Хмельницької ОВА. 

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook