НА ХМЕЛЬНИЧЧИНІ ЗАХОРОНИЛИ БІЙЦЯ, ЯКОГО ШУКАЛИ МАЙЖЕ 80 РОКІВ (ФОТО)

Статті

Напередодні, 30 січня, на кладовищі села Осташки Хмельницького району прогримів почесний військовий салют: в останню путь ледь не все село проводжало земляка Віктора Зозулю. Майже 80 років тому він пішов на фронт захищати країну від фашистської навали, і відтоді про нього нічого не було відомо, а тривалі пошуки були безрезультатними.

20-річного хлопця призвали до лав рядянської армії навесні 1941-го. А вже влітку воювати на фронт пішли і його два брати. Всі ці роки вдома їх чекала сестра. «Повернувся» до рідної землі лише Віктор.

Племінниці Віктора Зозулі – Любов Горностай та Олена Дячук, а також його внучатий племінник Руслан Дмитришин дізналися про свого полеглого на війні родича зі соцмереж.

На фото: Руслан Дмитришин каже, що випадково наштовхнувся на інформацію в соцмережах про свого загиблого дядька

«Це неймовірна для нашої родини подія. Ми побачили інформацію про нашого дядька в соцмережах і почали співставляти прізвища, вивчати архівні дані. І от через стільки років за 350 кілометрів від дому він знайшовся, – ділиться враженнями Руслан Дмитришин. – Надзвичайно вдячні пошуковцям, вони роблять колосальну роботу. А також вдячні старостату села та представникам Чорноострівської селищної громади, які спільно із обласним центром допомогли організувати урочисте перепоховання».

На перезахоронення приїхала і група столичної пошукової організації «Військова археологія». Її керівник Андрій Пулін розповів, що 9 січня цього року учасники організації проводили планові пошукові роботи на місцях боїв літа 41-го.

Металошукач наштовхнувся на військову каску. Обережно розчистили ґрунт і знайшли рештки бійця.

В ебонітовому футлярі особового розпізнавального знаку була записка: «Зозуля Віктор Ефремович, 1921 року народження, уродженець с.Осташки Кам’янець-Подільської області». Пошуковці зв’язалися із місцевою владою і таким чином знайшлися родичі солдата.

За словами пошуковця, волонтери щороку знаходять рештки тіл загиблих у Великій вітчизняній війні. Однак лише у 10 відсотках вдається їх ідентифікувати, оскільки з роками паперові докази зазнають сильних пошкоджень, не даючи жодних шансів для встановлення особи. Так вони й залишаються навічно невідомими безіменними солдатами.

На фото: керівник пошукової організації Андрій Пулін

«Громадянська позиція наших пошуковців – допомогти полеглим упокоїтись на рідній землі, а до родичів донести інформацію про те, що їхній член сім’ї не здався в полон, не зник безвісти, а мужньо загинув. Для живих це дуже важливо», – зауважує Андрій Пулін.

Додає, що війна у будь-які часи є величезним злом, адже гинуть люди. Тож і займаються пошуками задля того, аби зберегти пам’ять про загиблих, показати масштаби наслідків війни, щоби суспільство ніколи більше не приводило до цього.

Крім капсули із запискою, при полеглому осташківчанину було виявлено залишки медичного пакету, що свідчить про його імовірне поранення, а також пряжку від ременя та комплект для чистки гвинтівки. Усе це пошуковці передали нащадкам навіки молодого солдата.

Тепер Віктор Зозуля, «подолавши» довгу 80-річну дорогу додому, врешті знайде спокій у рідній землі. А пам’ять про нього зберігатиметься у місцевому музеї та в серцях односельчан.

Дізнавайтеся новини першими на Телеграм