COVID-19 – В «ТИЛУ» РЕАЛЬНОСТІ

«Передова» боротьби з коронавірусом – Хмельницька інфекційна лікарня…

Тут ціною власного психо-емоційного стану рятують здоров‘я і життя пацієнтів із хворобою COVID-19, яку викликає вірус SARS-CoV-2.

Звідси, з моменту появи захворювання на Хмельниччині, за власним бажанням звільнилося понад півсотні працівників.

Нам дозволили зазирнути у «тил» протистояння і на власні очі побачити, як проходить лікування, що відбувається за «червоною» лінією, що відчувають медики в кількагодинному полоні захисних костюмів, і чи не є уся ця пандемічна ситуація профанацією?

ДИВІТЬСЯ В ЕКСКЛЮЗИВНОМУ РЕПОРТАЖІ:

У приймальному відділенні спокійно і водночас напружено. Мобільна бригада на «швидкій» привезла чоловіка з міста Кам’янець-Подільський. Кажуть, підозра на COVID-19. Кам’янецьких в інфекційній нині найбільше. Сім’ями лікуються…

Із Кам‘янця-Подільського привезли чоловіка з підозрою на COVID-19 (усі фото автора)

Декілька питань біля «швидкої», і чоловіка проводять до кімнати огляду. Автомобіль ретельно дезинфікують. Через хвилин 15 на ньому вже можна буде пересуватися далі.

Автомобіль «швидкої» знезаражують

«За день приймаємо від 8 до 15 хворих, – розповідає завідувач приймальним відділенням Володимир Леньга. – Спочатку оглядаємо біля автомобіля. Якщо  пацієнт важкий – тут же міряємо температуру, пульсоксиметром визначаємо сатурацію (рівень насичення гемоглобіну киснем – ред.) і відправляємо в реанімацію. Якщо хворий середньої важкості – оглядаємо в спеціальній кімнаті. Фіксуємо всі його дані».

«А якщо з підозрою, як швидко визначаєте захворювання?» – питаю.

«Відносно швидко. Відібрали біоматеріали на ПЛР і вже на вечір маємо результат», – відповідає лікар.

Приймальне відділення ХІЛ

Уже в окремому приміщенні нас одягають у такі ж спеціальні захисні костюми, як і медперсонал. Це – цілий складний «ритуал», який триває щонайменше 10 хвилин. Одягнутися самостійно практично нереально.

Одягнути захисний костюм самостійно – практично неможливо

Спочатку дезінфекція. І в процесі роздягання за кожним елементом костюма – теж дезінфекція.
…І взагалі – постійна дезінфекція.

Розпилюючись, дизрозчин осідає глибоко в горлі, дихати важко, починається алергічний кашель. Алергія у тутешніх медиків – явище уже звичне. Аби відновити дихальні шляхи, потрібно декілька днів. От зі шкірою складніше.

Кожен бокс для хворого на COVID-19 має окремий вхід

В інфекційній лікарні – 16 боксів. З окремим входом, санвузлом. Вони заповнені.

В одному з таких боксів уже три тижні лікується 65-річний Валерій з Кам’янця-Подільського. Працівник заводу точної механіки.

Кам‘янчанин Валерій лікується в ХІЛ три тижні

Тиждень пролежав удома з підвищеною температурою, яку важко було «збити». З підозрою на коронавірус транспортували в інфекційну у важкому стані. А потім ще й дочку, зятя і 10-місячну онучку.

«Всі тут лежали, вони видужали вже. А я теж скоро на виписку. На собі відчули, що хвороба існує. От Жанна Анатоліївна і вся її команда вернули мене до життя», – каже Валерій.

Медпрепаратів достатньо. Лише за дві ін’єкції, так би мовити позапланові,  заплатив 27 тисяч гривень.

Жанна Гега, лікар боксованого відділення ХІЛ

Поки ми спілкувались, санітарка Людмила Марусій принесла пацієнтам обід: борщ, каша, котлета, житній хліб. В окремих контейнерах для кожного. Посуд багаторазовий. Проте після використання проходить ретельну санітарну і термічну обробку.

Обід за розкладом – в індивідуальних харчових контейнерах

У сусідніх з Валерієм боксах – його земляки і землячки з Кам’янеччини. Через віконне скло посміхаються. Кажуть, лікування безкоштовне, почуваються набагато краще.

Після відвідування пацієнтів боксового відділення, медперсонал проходить санітарну обробку. Біля входу – дезінфікуюча рамка, ємності з розчинами, змінний одяг і взуття.

Інфекціоністи стурбовані підступністю коронавірусноі хвороби. Мовляв, усяке переживали: і дифтерію, і атипову пневмонію, різні вірусні атаки. Але такого напливу важких пацієнтів не пам’ятають.

«І тут прорвемось», – з оптимізмом каже лікар дитячого відділення Лариса Яруш. Вона сьогодні заступила на чергування. Захисний костюм доводиться міняти кілька разів на зміну, як тільки госпіталізовують нового хворого. Каже, заради пацієнтів готова терпіти будь-які незручності.

Поспішає. Зателефонували з приймального, знову везуть пацієнта з підозрою.

Лариса Яруш, лікар дитячого відділення ХІЛ

Прямуємо до епіцентру лікарні – відділення реанімації та інтенсивної терапії.

Зупиняємось біля каплиці.

Каплиця біля відділення реанімації та інтенсивної терапії ХІЛ

«Тут і пацієнти, і медпрацівники схиляються  в тихій молитві за здоров’я, за те, щоби чергування відбулося спокійно, а важкі хворі якнайшвидше одужували», – пояснює старша медсестра приймального відділення Ганна Широка, яка супроводжує нас по всій території медзакладу.

Перед входом у відділення – короткий інструктаж від завідувача Валентина Бавровського. В його руках – окуляри з темним склом.

«Бережемо очі від кварцових ламп. Дуже страждає сітківка ока», – одразу роз’яснює Валентин Васильович.

Валентин Бавровський (зав.відділенням реанімації) та Ганна Широка (старша медсестра приймального відділення)

З початку пандемії у Хмельницькій області через відділення реанімації пройшли 38 важких хворих. Наразі їх тут четверо. Двоє з них на апараті ШВЛ.

За словами лікаря Бавровського, боротьба за життя іде запекла. Щоразу при вході у відділення відчуває страх. За тридцять років роботи ще такої підступної хвороби не бачив. Не розуміє, чому люди досі ставляться скептично до перших симптомів. Ніби спочатку застуда, коронавірус на звичайну застуду дуже схожий. Основний симптом – температура. І не обов’язково висока. Буває і субфебрильна. А потім настає задуха, додається сухий кашель. Стан погіршується різко. Зволікання зі зверненням до лікаря призводить до негативних наслідків.

«На жаль, 12 пацієнтів не вдалося врятувати. Це дуже сумно. Смертність висока. Більшість із них старше 60 років, із супутніми захворюваннями, пізно звернулися за медичною допомогою. Привозять хворих у надзвичайно важкому стані. Практично одразу доводиться підключати до штучного дихання», – продовжує Валентин Васильович.

У відділенні реанімації та інтенсивної терапії – 24 працівника. Робота позмінна.

Тендітна, з великими добрими очима лікар-анестезіолог Руслана Данік зустрічає нас у «зеленій» зоні відділення. Тут медики готуються до «червоної» зони – напівбоксів, де перебувають важкі хворі.

Обидві зони відділяє міцна прозора плівка зі щільним замком-«блискавкою».

На межі «зеленої» та «червоної» зон

Заходимо в «червону» зону. У тиші чути лише, як працює обладнання і шелепочуть захисні костюми. Апарати штучної вентиляції легень – біля кожної  палати. Підходимо у п’яту.

Руслана Данік, лікар-анестезіолог ХІЛ

«Тут перебуває особливий пацієнт. Він у нас 35 днів, з них 30-ть був підключений до ШВЛ. Довелося для цього навіть проводити невелике оперативне втручання – трахеотомію. Наразі стан пацієнта стабільно важкий. Він відключений від апарату, але йому ще надається киснева підтримка. Боремося», – розповідає Руслана Данік.

Додає, що після кожної робочої зміни морально і фізично доводиться відновлюватися декілька діб.

Майже три місяці пані Руслана на добровільній самоізоляції. Сім‘я проживає окремо. Сумує, але ризикувати рідними не має права.

Багато лікарів та медсестер інфекційної відправили дітей, чоловіків чи дружин до родичів і живуть самі. Вони практично не виходять із дому, буває, що й ночують на робочому місці.

Після кількагодинного перебування в реанімації

Весь дискомфорт від одягу подвійного захисту ми відчули на собі.

Захисний комбінезон, халат, фартух, спеціальні високі бахіли, нарукавники, дві пари рукавичок, маска, респіратор, окуляри, резинові калоші…

За кілька хвилин настає ефект сауни. Плюс знезаражуючі засоби сильної концентрації, які ускладнюють дихання. І в такому обмундируванні медикам доводиться працювати по 6-8 годин, а іноді й добу.

Аби не було бажання сходити у туалет, стараються заздалегідь нічого не пити і не їсти.

Використаний одноразовий одяг спочатку знезаражують, а потім утилізують.

Медперсонал Хмельницькоі інфекційної лікарні не приховує острах перед коронавірусом. З нетерпінням чекають того дня, коли все буде далеко позаду. Усвідомлюють, що лише завдяки дотриманню карантинних заходів ситуація контрольована.

Поки знімали репортаж, стало відомо, що вірус підхопила медсестра інфекційки.

Загалом, тут проліковано від COVID-19 24 медпрацівники з різних лікувальних закладів Хмельниччини.

Із початком пандемії, 25 березня, і по цей час до інфекційної лікарні госпіталізували 310 хворих, діагноз COVID-19 підтвердився у 182-х. Здебільшого пацієнти – із районів області. За весь період з одужанням виписали 118 осіб. Ще лікується 52 пацієнти.

«Аби зрозуміти серйозність нинішнього стану, варто лише звернути увагу на кількість захворювань на пневмонію, – наголошує директорка КНП «Хмельницька інфекційна лікарня» Оксана Піддубна. – У цьому році з 25 березня по теперішній час зафіксовано 404 випадки пневмонії, в тому числі коронавірусноі. Торік за такий же період мали 140 пневмоній. Тенденція – ріст захворювання у понад три рази».

За її словами, всі чудово розуміють, що з нашого життя нікуди не ділися інші важкі захворювання. Проте тут, дивлячись у вічі новому вірусу, щодня переконуєшся у важливості кваліфікованої і оперативної допомоги людям, які балансують між життям і смертю.

Тому в їхній роботі на полі їхнього бою є місце героїзму.

І він повинен достойно оцінюватись.

Поки що влада іде назустріч. Працівники інфекційки, які безпосередньо беруть участь у лікуванні хворих на COVID-19, таки отримали обіцяні Урядом 300 відсотків “коронавірусної” доплати. А ще майже третину усіх отриманих коштів складають муніципальні виплати з бюджету міста Хмельницький.

Таким чином, скажімо, за травень, лікарям в середньому нараховано 21200 гривень зарплати, середньому медперсоналу – 15300 гривень, молодшому – 11800.

Та чи вартують ті ризики оцих грошей? Жоден працівник лікарні нам не відповів.

…Упродовж того дня, коли знімався репортаж, стало відомо про одужання від коронавірусу ще 6 мешканців області. Ми побажали пану Віталію з Кам’янця-Подільського якнайшвидше приєднатися до їх числа і повернутися до сім’ї та роботи.

«Я з нетерпінням чекаю лише негативного результату тесту», – з посмішкою і стриманою сльозою сказав чоловік.

Лілія Коцюк 

Дізнавайтеся новини першими на Телеграм

Дізнавайтеся новини першими на Телеграм