На газету чекають люди: тижневик Ярмолинеччини тримає інформаційний фронт

З початком широкомасштабної війни тижневик Ярмолинеччини “Вперед”, як, власне, й багато інших українських друкованих видань, стикнувся з фінансовими труднощами. Наслідком стало вимушене скорочення штату, жорстка економія коштів, зменшення тиражу, а на додаток – проблеми з доставкою. Незважаючи на це, редакція докладає колосальних зусиль, аби до читачів потрапила їх улюблена газета. Про те, як вдається зараз виживати і працювати на інформаційному фронті, розповіла директорка ПП “Редакція газети “Вперед” Алла Гуменюк.

Алла Гуменюк переконана — люди потребують газету

700 гривень прибутку — це був шок”

Після першого місяця активної фази війни газета “Вперед” заробила аж 700 гривень. Для колективу, каже Алла Гуменюк, це був шок. Тому що видатки на зарплату, податки, друк, комунальні послуги, які в цьому році для підприємств просто непомірні, перевищували доходи в десятки разів.

Через скрутне фінансове становище змушені були значно зменшити витрати. Насамперед, всю комп’ютерну техніку перемістили в один кабінет — опалювали газовим конвектором, так вона не замерзала.

На зборах колективу дійшли спільної думки, що скорочення нам не обійти. З 5-ти працівників у штаті залишилося працювати двоє. Одна зі співробітниць звільнилася за власним бажанням і встала на облік в центрі зайнятості, ще двоє пішли на пенсію. Таким чином вдалося врегулювати питання із зарплатою і уникнути заборгованості”, – розповідає керівниця видання.

Поспілкувавшись із колегами з інших друкованих ЗМІ, колишніх “районок”, вирішили також тимчасово скоротити об’єм — з восьми сторінок до чотирьох. Відмовились і від кольорового друку, перейшовши на чорно-білий формат, що частково здешевило послуги друкарні, з якою, до речі, є повне взаєморозуміння.

Клопоту додає “Укрпошта”

Щодо накладу, то тут іще з січня подбали про передплату на перше півріччя в кількості 2 100 примірників. Вартість на пів року — всього 150 гривень. Але вже з липня тираж може зменшитися вдвічі.

Після адміністративної реформи “районка” охоплює в основному територію лише Ярмолинецької і Солобковецької територіальних громад. Уявіть, наскільки важко було домогтися такої передплати, щоби покривала частину витрат на видавництво і доставку. Наступні пів року вийти на той самий тираж буде вкрай складно”, – констатує Алла Гуменюк.

Добрячого клопоту додала газетярам й оптимізація “Укрпошти”. На роботу пересувних відділень, створених замість стаціонарних для обслуговування невеликих сіл, надходить чимало скарг.

Мобільні відділення не виконують передбачені договором умови з доставки газет. Люди обурюються, що коли в село приїздить така поштова бригада, то газети вчасно можна і не дочекатися. Потім ті примірники знаходять десь у магазинах, або ж їх видають не передплатникам. Читачі, які передплатили видання, інколи отримують свій екземпляр аж через два тижні, а то й зовсім не отримують. Таке неприпустимо! І це при тому, що ми зі свого боку сплатили послуги “Укрпошти” до кінця року”, – нарікає Алла Гуменюк.

Каже, спільно з іншими редакторами неодноразово зверталися до керівництва установи, але таке враження, що пошта працює на знищення газет.

До 24 лютого “Вперед” виходила в кольорі

Газету формує громада …

Місцева влада продовжує підтримувати “Вперед” фінансово, завдяки укладеним угодам про висвітлення діяльності. Водночас значно скоротилися доходи від реклами. Вартість рекламних матеріалів не зросла, та люди почали втричі менше публікувати оголошень, вітань, некрологів.

Натомість тішить активність постійних дописувачів.

Ми називаємо їх газетними волонтерами: рада ветеранів, заклади освіти та позашкільні. Вони час від часу допомагають формувати випуск, пишуть про важливі для місцевих мешканців події, надсилають унікальний контент. Наприклад, новини Солобковецької громади, оскільки, враховуючи вартість пального, не завжди є можливість доїхати до віддалених сіл для підготовки матеріалу. Така співпраця нас виручає”, – розповідає Алла Гуменюк.

Каже, більш відчутною зараз стала підтримка друкованих ЗМІ від Національної спілки журналістів України. В НСЖУ розробляють цілу програму допомоги і захисту газет, в тому числі й локальних. Також як вихід із ситуації — участь у грантах, але не факт, що вдасться в них перемогти.

Алла Гуменюк розуміє, що в епоху інтернет-медіа й переваг соцмереж друкована преса значно поступається популярністю. Однак, як не парадоксально, зберігає свого читача.

Газеті “Вперед” — 90 років. На ній, можна сказати, виросло декілька поколінь. Пережила різне. Видання змінювалося з часом, але досі залишається улюбленим для багатьох, особливо — у сільській місцевості. На газету чекають люди. Її хочуть взяти в руки. Можливо тому, що ніхто не напише про них, крім місцевого ЗМІ. Світ не відмовився від принтових версій газет. І ми будемо робити все, щоби наша також жила”, – наголошує очільниця тижневика.

​​Записала Лілія Коцюк, фото Алли Гуменюк.

Читайте також “Вижити і перемагати на інформаційному фронті”.

Дізнавайтеся новини першими на Телеграм