«ЗАРУЧНИКИ» САНАТОРНИХ МАЄТКІВ

Питання про ліквідацію трьох фтизіатричних дитячих санаторних закладів на Хмельниччині піднімалося ще з листопада минулого року. Нагадаємо, йшлося про закриття Кам’янець-Подільського обласного дитячого спеціалізованого санаторію (м. Кам’янець-Подільський), Великожванчицького обласного дитячого пульмонологічного санаторію (Дунаєвецький район) та обласного дитячого спеціалізованого санаторію «Світанок» (с.Маліівці Дунаєвецького району).

Про остаточні наміри припинення їх діяльності свідчили й проєкти рішень сесії обласної ради, запланованої на 24 червня 2020 року. Однак, завдяки хвилі незгоди з боку керівників і колективів санаторіїв, поїздкам до столиці, петиціям, численним листам, зверненням та скаргам в усі можливі інстанції, публікаціям у ЗМІ вдалось призупинити процес.

ХМ-ІНСАЙД заглянув за лаштунки цього питання і  довідатися, чи є в маленьких мешканців нашого краю шанси зберегти право на здоров’я.

У всіх трьох комунальних спеціалізованих дитячих санаторіях проходили безкоштовне профілактичне оздоровлення діти, які перехворіли туберкульозом, потребують протитуберкульозної терапії, або в яких є загроза захворювання внаслідок контакту з хворими членами сім’ї. Тут, в основному, приймали дітей з неблагополучних сімей. Хлопчики та дівчатка могли перебувати в санаторіях від трьох місяців і довше.

Наразі ж обласні можновладці, не без підтримки урядовців, не полишають наміру позбутися фінансового тягаря, а залишити лише один санаторій, який не профілюється на лікуванні фтизіатричних захворювань дітей.
Але все – за порядком.

ЧИ РОЗВИДНЕТЬСЯ У «СВІТАНКУ»

Найбільш активно у боротьбі за існування проявив себе колектив обласного дитячого спеціалізованого санаторію «Світанок».

Він розташований у мальовничому куточку села Маліівці Дунаєвецького району в будівлі палацово-паркового комплексу графа Орловського, зведеного ще у 1788 році. Належить до архітектурного надбання національного масштабу. Поблизу –  відомий на всю Україну штучний водоспад.
Поруч зберігся й автентичний ліс, який настільки наповнює повітря киснем, що в корінного містянина попервах запаморочиться у голові. 

Як протитуберкульозний, заклад функціонує з 1945 року. Раніше тут  одночасно могли оздоровити понад 300 дітей. Але за останній рік кількість місць, уже зі 120, скоротили аж до 30. Штат теж зменшили на чверть.
Лікуються діти віком від 6 до 18 років із групи ризику на захворювання туберкульозом, зі соціально складних сімей.

Уже багато років поспіль працівники власними силами роблять поточний ремонт, підтримують заклад в силу своіх можливостей і в межах фінансування. Нарікають, що вкрай потрібен капітальний ремонт, адже споруда стара. З дитячого майданчика тут лише натяк на каруселі та альтанка. Меблі не міняли десятки років.

Між керівником закладу Світланою Ковальчук і колективом ми відчули певну напругу. Директорка, схоже, не надто вітає активність підлеглих. Мовляв, працівники зацікавлені, передовсім, у збереженні своїх  робочих місцях….Але ж це логічно. 

Поспілкувавшись із вихователями, помітили, з яким захопленням вони розповідають про дітей. Кожного пам’ятають поіменно. Наввипередки показують фотографії – для багатьох вихованців санаторні світлини стали першими в їх житті.
Зі сльозами згадують голодну і перелякану малечу. Кажуть, траплялися й такі, котрі спочатку ховали хліб по кишенях, боялися, що відберуть дорослі. А згодом ніяк не хотіли повертатися у рідні домівки. Бо такої турботи і уваги, а головне – повноцінного харчування, вдома не мають. Адже саме збалансоване і посилене харчування для дітей з групи ризику захворювання туберкульозом є чи не основним фактором їх здоров’я.

Місцевому лікарю-фтизіатру Леоніду Юню прикро, що профілактика туберкульозу дітей в нашій державі відійшла на другорядний план.

«Дитячий організм дуже чутливий до цього підступного захворювання. І якщо знищити фтизіатричні  профілакторії, то куди підуть ці діти? Вони просто будуть постійно ризикувати підхопити бактерію в дорослих», – стурбований лікар з багаторічним стажем.

Не піддається його розумінню і той факт, що в санаторії з лікувальним спрямуванням скоротили методиста лікувально-фізичної культури (ЛФК).

Відверто персонал занепокоєний і тим, що можновладці можуть  у корисливих цілях використати історичне приміщення, яке постійно притягує чимало туристів.

БЕЗ ПІДТРИМКИ СВОЇХ, ТА З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТОРАМИ

Привабливим для туристичного ока є Кам’янець-Подільський обласний дитячий спеціалізований санаторій. Розташований він у центрі міста в будівлі графського маєтку, на території майже 1 гектар.

Тут з повоєнних років оздоровлюють діточок віком до 8 років. Мають власну лабораторію, рентгенкабінет. Із лікувальних послуг: масаж, фізпроцедури, протитуберкульозні препарати.

Керівник санаторію Станіслав Добровольський запевняє, що частково питання матеріальноі підтримки вирішили завдяки іноземним меценатам: з Німеччини, Франції, інших країн. Вони постійно допомагають із продуктами, меблями, іграшками й ремонтом.

Наразі санаторію залишили 60 ліжко-місць, персонал так само скоротили майже на чверть.

Демонструє він черговий «лист щастя» від МОЗу, у якому чиновники переконують, що послуги, які надають такі санаторії, «можуть надаватися на інших рівнях надання медичної допомоги, в тому числі у безпечних з точки зору ризиків перехресного інфікування та інших ризиків амбулаторних умовах».

 

«Одним словом, відправляють дітей, які ризикують захворіти туберкульозом удома, проходити профілактику …. в тих же домашніх умовах. Це нонсенс», – каже Станіслав Добровольський і додає, що зробить все можливе, аби зберегти заклад в інтересах маленьких пацієнтів.

КОМУ У «ДНІСТРІ» ДИХАТИМЕТЬСЯ ЛЕГКО

Місцеві обранці, як один із альтернативних варіантів, рекомендують дітей з проблемами легеневої системи направляти на оздоровлення в Староушицький обласний дитячий санаторій «Дністер». До речі, це єдиний з чотирьох профільних закладів на Хмельниччині, який не підпадає під ліквідацію. Хоча деякий час тому питання про його фінансування стояло дуже гостро.

В Департаменті охорони здоров’я Хмельницькоі облдержадміністрації пояснюють таке рішення просто: Староушицький санаторій, порівняно з трьома іншими, більш сучасніший (збудований у 1985 році – ред.), має кращу лікувальну базу і відповідний клімат.

Ми переконалися на власні очі, можливості цього закладу з надання медичних профілактичних послуг таки потужніші. Тут і кабінети ЛФК більш пристосовані, і апаратура є, і лабораторія. Для лікувальних цілей обладнали велике відділення. Кімнати просторі та світлі, меблі зручні.
Сам санаторій профілюється на оздоровленні дітей з ревматологічними та ортопедично-травматологічними захворюваннями. Наразі може прийняти одночасно 60 пацієнтів.

Водночас, тут неозброєним оком видно серйозні недоліки, про які чомусь обласні посадовці мовчать.

З розваг – закинутий напівзруйнований басейн та недоглянутий спортмайданчик. Найближча відстань до однойменної з санаторієм річки Дністер – понад 2 км.

Сама будівля, зі слів керівника закладу Валерія Маковецького, не ремонтувалась з моменту введення в експлуатацію, тобто понад 30 років.

А тепер про «відповідний клімат». На стінах лікувального корпусу – грибок, позбутися якого непросто через постійні підземні ґрунтові води. Тому усе приміщення санаторію просочене сирістю.


Більше того, відсутність змішувачів в санкімнатах, раптова «втрата» ключів від єдиної душової, пластикові ємності з «технічною водою» викликали сумнів: а чи є тут водовідведення?

То чи можна в таких умовах оздоровлювати хлопчиків та дівчаток з легеневими захворюваннями? На думку Валерія Маковецького, треба мінімум два тижні ремонтних робіт і чималі кошти, щоби все привести до ладу.

«ПОЖАЛІЙТЕ ДІТЕЙ – ЗБЕРЕЖІТЬ САНАТОРІЙ!»


Депутат Хмельницькоі обласноі ради Уляна Ткаченко спільно з колективом санаторію в Маліівцях таки відстояли збереження закладу. А за аналогією – й два інших. Хоч і тимчасово.

 

«Закривати дитячі профілакторії аморально, – каже депутатка. –  Хоча б тому, що кількість хворих дітей, на жаль, висока. Перед тим, як ліквідовувати, спочатку варто щось збудувати чи відновити, в крайньому разі – перепрофілювати. Звичайно, для цього потрібно докласти немалих грошей. Наразі облрада підтримала фінансування з бюджету всіх чотирьох санаторіїв до кінця 2020 року. А що з ними буде далі – питання часу».

Інна Ящук, депутат обласноі ради, голова постійної комісії з питань науки, культури, молоді, спорту і туризму, бачить вирішення проблеми у створенні амбітних санаторних закладів:

«Для фінансування в поточному році названих чотирьох санаторіїв потрібно виділити з бюджету більше 27 млн гривень. Гроші немалі, але й вони не врятують ситуацію. Моя позиція така: кожному з цих закладів потрібен ремонт, сучасне лікувальне обладнання і всі ті належні умови, щоби зробити їх конкурентноспроможними, аби вони частину коштів на утримання могли заробляти самі».

Директор Департаменту охорони здоров’я ОДА Олександр Худенко не зміг чітко відповісти, яка доля чекає санаторії вже за півроку. Але пообіцяв підняти питання їх збереження перед Національною службою здоров’я України. Хоча, за його словами, жодним пакетом послуг в НСЗУ медична реформа не передбачила діяльність таких спеціалізованих закладів.

ХМ-ІНСАЙД обов’язково проінформує читачів про остаточні домовленості Департаменту та НСЗУ.

А поки у владних кабінетах не можуть дійти згоди про подальше функціонування профільних санаторіїв, ситуація із дитячим захворюванням на туберкульоз в Хмельницькій області доходить до критичної.

Світлана Гейвощук, експерт з дитячої фтизіатріі, відзначає, що таку ситуацію вона спостерігає вперше за тривалий час.

«У 2019 році кількість захворювань на туберкульоз серед дітей в області збільшилась на 20%. Серед них 80% дітей – з небезпечною формою. Крім того, чверть хворих неповнолітніх лікуються від стійкого туберкульозу. Більшість дітей заражається від дорослих членів сім’ї. Тому вкрай потрібно робити акцент на профілактиці», – стурбована лікарка.

Наразі через карантин санаторіі не приймають діток на оздоровлення. Та незважаючи на це, працівники постійно підтримують чистоту і порядок в приміщеннях, придбали засоби захисту та дезінфікуючі речовини. Дуже сподіваються, що найближчим часом Уряд таки дозволить їм роботу з дотриманням усіх санітарних норм.

А нині важку ношу дитячих санаторних маєтків на Хмельниччині «тримають» на своїх плечах могутні, але «втомлені» Атланти.

Вони, як і кожен колектив цих трьох закладів, чекають розуміння і підтримки з боку влади, та дуже сумують за дитячими пустощами…


Лілія Коцюк 

Дізнавайтеся новини першими на Телеграм

 

Дізнавайтеся новини першими на Телеграм