НА ХМЕЛЬНИЧЧИНІ ЗНАЙШЛИ ФРАГМЕНТИ ДАВНЬОЇ СКУЛЬПТУРИ СВЯТОГО, ЯКУ ВВАЖАЛИ ВТРАЧЕНОЮ

Статті

Унікальні уламки імовірної скульптури Хрестителя, якій щонайменше 200 років, виявили у мальовничому селі Маліївці, що на Хмельниччині.

Про це ХМ-ІНСАЙД розповіла Анастасія Донець, голова громадської організації  «Малієвецька спадщина», тимчасово виконувачка обов’язків директора Малієвецького обласного історико-культурного музею.  

За її словами, на території місцевого кладовища знайшли три частини уламків. Вони вказують на те, що це, вірогідно, фрагменти скульптури Іоанна Предтечі, яка колись стояла в дворі скельного монастирського храму, над відомим Малієвецьким водоспадом, і яку досі вважали втраченою.

Один зі знайдених фрагментів скульптури

«Жодного зображення скульптурної групи тих часів немає, є лише спогади, що стояла вона посередині озерця над водоспадом біля церкви. За переказами місцевих мешканців, окрім скульптури Іоанна Хрестителя там ще була скульптура Ісуса Христа. Однак, вони могли помилятися, адже людині, яка не знається на деталях давнього мистецтва, складно відрізнити Спасителя від Предтечі, зважаючи на особливі деталі», – каже Анастасія Донець.

Згідно з описом монастиря, біля кам’яної церкви Воздвиження св. Хреста, побудованої в 1673 році, над водоспадом дійсно стояла скульптура Спасителя. А посеред озера ще були Христос з Іоаном Предтечею, в печері – святий Онуфрій, а під вербою – святий Ян.

Пам’ятний знак, встановлений у 2003 році на місці храму

У книзі «Приходы и Церкви Подольской епархии», 1905 року, де йдеться про храм на горі в селі Маліївці, зазначається: «Біля церкви розташоване чудове багатюще джерело, з якого вода, обтікаючи храм, падає донизу з прямовисної скелі красивим каскадом, обдаючи бризками вхід у печеру, що внизу в тій скелі… Раніше з цієї води був влаштований фонтан на церковному погребні, фонтан зображав кам’яну групу Хрещення Господнього: вода, витікаючи з руки св. Іоанна Предтечі, виливалась на главу Спасителя».

Озерце, утворене джерелом, та фігура св. Онуфрія

Всі ці скульптури, за словами Анастасії Донець, у 60-х радянських роках  побили молотами і вивезли на кладовище. Святих Яна та Онуфрія з цвинтаря забрали і повернули до парку раніше – вони, на щастя, краще збереглись. А от Хреститель, розбитий на три фрагменти, без голови, досі лежав у місці вічного спокою.

Фігура св. Яна (за пів кілометра від водоспаду)

«Знаючи достоменно, що на території монастирського парку була скульптура Ісуса Христа, я припустила, що саме її уламки й знайдені. Тут чітко проглядаються частини людського тіла, скажімо торс, ребра, навіть нігті на ногах. Коли ж світлини знайдених фрагментів опублікувала в соцмережах, то почалося обговорення, в процесі якого припустили, що це може бути й частина скульптури Іоанна Предтечі», – розмірковує  жінка.

Єдине, каже, що викликало сумніви, це довга туніка на скульптурі, але не завжди Предтечу зображали в короткому одязі. А от зображення в ногах фігури ягняти, за канонічними правилами, стосується саме Ісуса Христа.  Відтак для остаточного визначення, кого саме зі святих увіковічнювала ця скульптура, потрібне детальне дослідження.

Ще один фрагмент скульптури, знайдений на кладовищі

Однак, на думку керівниці музею, сумнівів щодо стилю бароко точно немає. Про це свідчать історичні факти. Скельний монастир був зруйнований у 17-ому столітті, у 18-ому його відновлювали, отож скульптура дійсно може відноситися до бароко з характерними для нього елементами: динамічність, високий підйом ноги, піднята рука, складки одягу тощо.

Вхід до печерної каплиці (нижня печера під галявиною, де стояла церква) 

Та все це поки що гіпотези, зауважує Анастасія Донець. Попереду – клопітка робота мистецтвознавців. Наразі ж за допомогою волонтерів  обережно перевезли уламки в приміщення зі сталим температурним режимом. Оскільки їх щільно покрив багаторічний мох, то це зробили для того, аби з часом він відпав самостійно. Такий спосіб, на думку фахівців,  більш безболісний для знахідки і не завдасть їй пошкодження, аніж у тому разі, якби її очищали механічно чи хімічними реактивами.

«Згодом, в ідеалі, ці залишки скульптури повинні б повернутися на «своє», призначене місце. Але про це можна буде говорити лише після розкопок і відбудови монастирського комплексу. Наприклад, про створення скляного павільйону, де б розміщувалася виставка фрагментів цінних кам’яних експонатів», – каже співбесідниця.

На її переконання, знахідка вкрай важлива, адже високий мистецький рівень виконання скульптури вказує на те, що монастирський комплекс надзвичайно цікавий та неповторний. Опис показує, що там був чудовий монастирський сад. Однак територія, де він розташовувався, наразі навіть не має статусу історичної пам’ятки. Тож потребує не просто захисту, а й негайного наукового дослідження і проведення археологічних розкопок.  

Аби зберегти цінність монастирського комплексу,  на думку мисткині, його варто об’єднати з палацово-парковим у єдиний регіональний ландшафтний заповідник. Вперше таку ідею висловила Людмила Казімірова, відома подільська дослідниця паркової справи.

Як свідчать останні знахідки й відкриття в Маліївецькому палаці та на прилеглій території, створення ландшафтного заповідника – лише справа часу.

Нагадаємо, на Хмельниччині зареєстрували новий історико-культурний музей.

(У матеріали використані фото Анастасії Донець та Релігійно-інформаційної служби України)

Дізнавайтеся новини першими на Телеграм