Дев’ять місяців у списку зниклих безвісти: в Шепетівці попрощались із воїном Михайлом Павлушком

Шепетівська міська громада у скорботному мовчанні провела в останню земну дорогу мужнього воїна Михайла Павлушка «Апостола». Дев’ять місяців він вважався безвісти зниклим. Родина жила в надії. Захисник повернувся додому «на щиті».

У міській раді розповіли, що Михайло Павлушко народився 28 березня 1978 року у Владивостоці в сім’ї військовослужбовця. Тато служив на підводному човні у званні мічмана. У родині виховувались двоє синів. Мама згадує, що Михайло ріс енергійним, цілеспрямованим та кмітливим хлопцем, який цінував батьківську любов.

Після демобілізації батька у1982 році родина переїхала до Шепетівки. Тут Михайло навчався у школі, а згодом у ПТУ здобув фах будівельника. Служив строково гвардійцем. Опісля отримав ще одну професію – водія. Саме тоді, у студентські роки, він зустрів свою долю, майбутню дружину Оксану, з якою пов’язав своє життя.

«Він був не такий, як усі. Він був щирий, добрий, справжній. Я знала: якщо він попереду, то я позаду, якщо на його вустах з’явилась посмішка, все буде добре, він – моя сила і опора. А ще Михайло був дуже уважним і романтичним. Хоч куди б закидала його доля, він завжди вітав зі святами, обов’язково надсилав квіти», – з тугою у серці згадує про коханого пані Оксана.

Ще зі студентських років товариші називали Михайла «Апостол» — за спокійну вдачу, доброту, мудрість та характерну зовнішність, бо ще замолоду чоловік носив бороду. Згодом це прізвисько стало його бойовим позивним.

У 2000 році в подружжя народився первісток – Артур. А через дев’ятнадцять років на світ з’явився другий синочок – Макар. Його батьківська любов до синів була безмежною. Старшого з гордістю називав чемпіоном, адже хлопець був чемпіоном України з боксу, а молодшого – своїм ведмедиком. Щоби забезпечити добробут сім’ї Михайло працював за кордоном. Згодом повернувся в Україну, таксував, обіймав посаду торгового працівника.

«Чесний, приязний, веселий, з чудовим почуттям гумору, завжди вмів підтримати та допомогти слушною порадою»,- відгукуються колеги та друзі про Михайла.

Після народження молодшого сина доля знову закинула Михайла за кордон. Саме там його застала звістка про початок повномасштабного вторгнення. Попри всі прохання дружини Михайло відмовився залишатися у Польщі: «Я ховатися не буду. Син воює і я піду».

Щоби підтримати старшого сина Артура, який за контрактом проходив службу у військовій частині Шепетівки, Михайло в травні 2022-го добровольцем мобілізувався до тієї ж частини на посаду водія. У жовтні 2024 року Михайло був направлений на Запорізький напрямок, далі – переведений у військову піхотну частину гранатометником. Із січня 2025-го його бойова частина виконувала завдання в Донецькій області, мужньо тримаючи свій рубіж. 16 лютого зв’язок з чоловіком обірвався.

Воїна внесли до списку зниклих безвісти.

«Довгих 9 місяців родина жила в надії, промовляючи його ім’я, як молитву, під час мирних акцій на підтримку зниклих безвісти. 6 листопада, у свій день народження, дружина замість квітів від коханого отримала страшну звістку про загибель чоловіка — Михайло Павлушко, старший водій 1 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону загинув 16 лютого 2025 року, під час виконання бойового завдання в Донецькій області», – повідомили у міській раді.

Учора, 19 листопада, громада віддала полеглому оборонцеві останню шану. 

Як повідомляв ХМ-ІНСАЙД, у Хмельницькому провели в останню дорогу багатодітного захисника Євгенія Омеляніна, його тіло ідентифікували за ДНК. 

(Фото: Шепетівська міська рада)

ТЕМА: ВІЙСЬКО

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook