Два десятки років разом: подружжя із Ярмолинець служить у танковій бригаді

Юрій та Лідія Чубак — з моменту одруження завжди разом: як у мирний час, так і під час війни. Зараз подружжя захищає Україну в лавах 3-ї окремої танкової Залізної бригади: обоє служать у підрозділі зв’язківців. Історію про них розповіли у військовій частині.

Майже двадцять років тому на чарівну брюнетку Юрій звернув увагу, коли після строкової служби повернувся додому в Ярмолинці, що на Хмельниччині, та пішов працювати до професійного ліцею. Починав водієм, а згодом став викладачем автосправи. А Ліда там навчалася. Знайомство переросло в кохання, тож пара побралася 2005 року.

Армія продовжувала магнітом притягувати Юрія, і він періодично підписував контракт. Спочатку служив у місцевій військовій частині, пізніше потрапив до українського миротворчого контингенту військ ООН в Іраку. Після чергової спроби залишитися на «гражданці» знову повертався до війська, поки остаточно не пов’язав своє життя з військовою службою. Ліда ж забезпечувала чоловікові міцний тил і у всьому підтримувала його.

«Інакше бути не може, — певна жінка. — Все вдома робимо разом, і будь-які рішення обговорюємо і приймаємо рішення вдвох. Навіть спонтанні».

Їхня сім’я, зауважують в танковій бригаді, завжди була «легкою на підйом», особливо щодо відпочинку. Багато подорожували Україною на авто, привчали до активного відпочинку й дітей — сина Костянтина та доньку Карину.

Так спільні домашні інтереси переросли у спільні професійні. У 2018 році Юрій несподівано запропонував дружині спробувати себе в армії. Ліда довго не вагалася: так почалася служба її у 3-й окремій танковій бригаді.

Про початок великої війни згадує:

«24 лютого 2022 року Юра був у відрядженні. Він служив у іншій частині, вони переганяли техніку у Харківську область. Близько п’ятої ранку зателефонував і каже, що почалася велика війна, на Харківщині дуже потужні обстріли. Я відразу набрала свого командира, кажу, що Юра повідомив таке. Він підтвердив — так, почалася масштабна агресія, і наказав мені прибути у частину. Там уже отримала зброю, бронежилет і все інше».

Згодом Юрій Чубак перевівся до 3-ї танкової, а за деякий час вже виїхав в район виконання бойових завдань. Лідія й гадки не мала звільнятися з армії, хоча законодавство це дозволяє одному із членів сім’ї військовослужбовців, яка виховує двох неповнолітніх дітей. Також не засиділася у тилу — незабаром потрапила на фронт.

«А як інакше? Я військова людина, я не маю морального права ухилятися від тих завдань, які ставляться моєму підрозділу. Я приймала присягу, як можна інакше, коли твоя країна в небезпеці?» — емоційно пояснює Лідія.

Додає, що попри всі небезпеки спокійна за дітей. Розповідає, що молодша донька мешкає з батьками чоловіка. А от 17-річний син Костя вже він цілком сформований молодий самостійний чоловік, вирішив жити сам у квартирі. На думку Лідії, на формування чоловічого характеру сина позитивно вплинула його участь у військово-патріотичному клубі «Молодіжна козацька Січ», де Костянтин уже призначений ройовим.

«Звісно, скучаємо за дітьми, — говорить Юрій. — Як тільки є вільна хвилина, як правило увечері, спілкуємося з ними, з батьками. Всі все правильно розуміють і підтримують нас, а ми їх».

Коли ж випадає нагода відпустки, то командування іде назустріч — відпускає подружжя разом.

«Залишати дітей дома було, як і кожній матері, було важко. Але ми нині робимо все заради їхнього вільного і щасливого майбутнього, яке важливіше, ніж тимчасова розлука. Ми робимо все для нашої Перемоги, і наші діти це добре розуміють», – кажуть Чубаки.

(Фото зі сторінки  зі сторінки 3-ї окремої танкової Залізної бригади)

ТЕМА: ВІЙСЬКО

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook