Дві бригади хмельницьких медиків повернулися з Херсонщини

Дві бригади екстреної медичної допомоги повернулись у Хмельницький з деокупованих територій, де надавали медичну допомогу жителям Херсонщини. Про це “Суспільному” розповіла тимчасово виконуюча обов’язки директора обласного центру екстренної медичної допомоги та медицини катастроф Лариса Чубенко.

Це була уже друга поїздка на деокуповані території. Про першу ми писали ТУТ.

(Фото “Суспільного”)

Тимчасово виконуюча обов’язки директора обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Лариса Чубенко каже, що бригади екстреної медичної допомоги впродовж 10 днів надавали допомогу на деокупованих територіях на Херсонщині.

“Укомплектування бригад було доволі потужне, що допомогло надати допомогу близько 700 людям. І вже за цей період, за ці два відрядження бригади нашого центру надали допомогу майже двом тисячам жителям Херсонщини”, – додає Лариса Чубенко.

Фельдшерка з медицини невідкладних станів центру Катерина Цвігун працює на швидкій 17 років і вважає колег професіоналами. Тому, додає, не страшно було з такими колегами їхати на деокуповану територію, та й будь-куди.

“Здебільшого ми надавали допомогу людям із хронічними захворюваннями, оскільки в них медицина взагалі відсутня. Є такі села, які від березня хліба не бачили. Є такі села, у які волонтери не доїжджають, лікарі без кордонів не доїжджають, а медицина катастроф працює”, – каже Катерина Цвігун.

За її словами, люди там мають потребу у медикаментах, харчах, тому розподіляли допомогу на всіх, хто звертався.

“Просили передавати людям, щоб вони підходили. Їздили і надавали допомогу тим, хто не міг до нас прийти. А діти – це окрема історія. Дивитися в їхні очі, бачити їхній смуток, біль, розпач – це словами не передати. Якраз було Різдво, ми роздавали всім діткам подарунки: розмальовки, олівці, але найбільше вони чекають солодкого, бо вони його там не бачать”, – пригадує Катерина Цвігун.

Водій бригади, що повернулася з Херсонщини, Олег Мегіс ділиться враженнями:

“Умови були різні. Зазвичай, трохи важкувато, тому що деякі села були наближені до передової лінії, де були й потужні вибухи. Треба було бути дуже уважним, бо, в першу чергу, безпека. Але ми мусили туди заїжджати для того, щоб надати людям, які там перебувають, необхідну допомогу”.

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook