Із загиблими героями попрощались у громадах на Хмельниччині

В останній земний шлях провели захисників у Хмельницькій, Славутській, Красилівській, Деражнянській, Плужненській, Меджибізькій, Кам’янець-Подільській, Сатанівській, Теофіпольській громадах. Вічна пам’ять і шана воїнам!

4 грудня Красилівська громада попрощалася з солдатом Сергієм МИКИТЮКОМ, який загинув 15 листопада під час виконання бойового завдання в Курській області (рф).

47-річний Сергій Микитюк пішов захищати Батьківщину в квітні цього року. Разом з побратимами брав участь в активних бойових діях у гарячих точках російсько-української війни.

Віддати останню шану воїну прийшли його рідні, бойові побратими, друзі та небайдужі жителі громади. Чин похорону відбувся у Свято-Троїцькому храмі Православної церкви України міста Красилова. Прощання з героєм пройшло на площі Незалежності біля Пам’ятного знаку героям України. Зі всіма військовими почестями поховали захисника на Алеї Слави в Красилові.

Цього ж дня Теофіпольська громада оплакала героя російсько-української війни Руслана ПРИХОДЬКО.

5 липня 2024 року під час виконання бойового завдання, в районі населеного пункту Водяне Волноваського району Донецької області, загинув житель села Волиця – солдат Руслан Приходько, 1979 року народження.

Руслан вважався спочатку безвісти зниклим, але вже навіки повернувся у рідне село.

У Сатанівській громаді “на щиті” зустріли Миколу ПІДКАМІННОГО.

Військовий загинув під час виконання бойового завдання в районі Часового Яру Донецької області. Життя захисника обірвалося 21 листопада. Йому назавжди залишилось 52.

Цей день став скорботним і для Плужненської громади на Шепетівщині – в останню путь провели ще одного загиблого героя – солдата Сергія ЯЩУКА.

Попрощатись із військовим прийшли рідні, близькі, знайомі, військовослужбовці, керівництво та жителі громади. У селі Борисів захисника провезли крізь живий коридор. Люди схиляли голови і встеляли останній шлях земляка квітами. Захисник, якому тепер назавжди 57 років, помер 26 листопада 2024 року внаслідок травм голови під час проходження військово-лікарської комісії, перебуваючи в місті Конотоп Сумської області. Поховали військового на місцевому кладовищі, разом з іншими героями, які загинули за волю і незалежність України.

4 грудня і Меджибізьку громаду об’єднало прощання із захисником — Вадимом КАЗАНОВСЬКИМ.

Дорослі та діти, схиливши голови, зі слізьми на очах, стоячи на колінах, віддавали шану і проводжали до Небесного легіону свого героя-захисника – стрільця-снайпера 3 аеромобільного відділення, який загинув 14 листопада поблизу населеного пункта Мартинівка Курської області, під час виконання бойового завдання. Йому було лише 36 років.

Вадим Казановський народився 7 вересня 1988 року в селі Требухівці. Третьго вересня 2024 року був призваний по мобілізації. Вже 14 листопада героїчно віддав своє життя за свободу рідної Батьківщини.

Поховали героя на місцевому кладовищі в селі Требухівці Хмельницького району.

Учора, 5 грудня, у Хмельницькому попрощалися із героєм Вячеславом ТКАЧУКОМ.

Чоловік працював в Хмельницькобленерго. Наприкінці 2022-го року добровільно став на захист України. За декілька місяців отримав поранення у Донецькій області. Після цього ніс службу у штабі однієї з бригад. Помер 2 грудня внаслідок гострої серцевої недостатності. В чоловіка залишилися мати та син. Поховали Вячеслава Ткачука на кладовищі села Копистин.

Також у Хмельницькому провели в останню путь військовослужбовця Андрія ОЛІЙНИКА.

Він працював водієм. У вересні цього року був мобілізований. Служив на Курахівському напрямку. Загинув 11 листопада. Герою навіки 39. Поховали Андрія Олійника на Алеї Слави.

Деражнянська громада зустріла “на щиті” загиблого військовослужбовця Віталія ТКАЧА. Життя військового обірвалося 30 листопада 2024 року.

Загиблого захисника громада зустріла на колінах, з прапорами, дорогами встеленими квітами, живим коридором Слави. Віддати останню шану загиблому прийшли рідні, друзі, однокласники, жителі громади, представники влади. Люди приносили квіти, молилися за упокій його душі. На честь Віталія звучав Гімн України та трикратний салют.

Учора, 5 грудня, Кам’янець-Подільський провів у вічність 42-річного героя Віталія БАЗАЄВА.

Його побратими згадують про нього: він був надійним товаришем, відданим другом, завжди готовим підставити плече.

На Алеї Слави під звуки почесних залпів і Державного Гімну, з усіма військовими почестями він знайшов свій останній спочинок. Дружина й син прийняли в руки синьо-жовтий прапор — символ свободи, за яку Віталій віддав найдорожче – життя.

Цього ж дня Славутська громада прощалася із захисником Валерієм КАЛЮЖНИМ.

Народився Валерій 6 жовтня 1980 року в Славуті. 30 вересня 2024 року Валерій був мобілізований до лав Збройних сил України. У складі гірсько-штурмової роти військової частини А3029 він служив навідником. 30 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання Валерій Калюжний загинув у районі населеного пункту Новомлинськ Куп’янського району Харківської області. У загиблого залишились дружина, син, мама, брати і сестри.

Громадське прощання з українським героєм відбулося у Палаці культури, заупокійна панахида — в церкві Покрови Пресвятої Богородиці. Поховали Валерія на «Новому кладовищі» з усіма військовими почестями.

Вічна пам’ять і шана воїнам!

(Фото: скриншоти МТРК “Місто”, пресслужба Славутського МВК, Красилівська міськрада, Деражнянська міська рада, Плужненська сільська рада, Меджибізька селищна рада, Кам’янець-Подільська міськрада, Теофіпольська селищна рада)

Нагадаємо, на початку тижня у рідні місця “на щиті” повернулись захисники з Хмельницької, Староушицької, Сатанівської, Наркевицької, Щиборівської, Ярмолинецької, Судилківської, Гвардійської, Білогірської, Китайгородської громад.

ТЕМИ: ВІЙСЬКО

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook