“Кожний обмін чекали”: після майже трьох років полону додому повернувся прикордонник із Хмельниччини

Під час обміну полоненими, який відбувся 5 лютого 2025 року, в Україну повернулися троє військових із Хмельницької області. Серед них — прикордонник Тарас Паламарчук з Шепетівщини. У ворожі катівні він потрапив із “Азовсталі”. Вдома його чекали майже два роки й дев’ять місяців. В полоні росіян захисник втратив понад 40 кілограмів ваги, але зумів зберегти моральний дух. 

Тарас Паламарчук навчався у Національній академії державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Далі служив прикордонником, зокрема, у Сумській та Закарпатській областях. Певний час працював в академії. У 2021-ому його направили служити в Маріуполь. Там він мав бути рік, але повномасштабне вторгнення російських загарбників змінило все.

Мама прикордонника Віра Паламарчук розповіла Суспільному, що він разом із іншими був на “Азовсталі”, там їх безперервно обстрілювали й бомбили. Аби заспокоїти матір, Тарас кожні дві години надсилав їй телефоном “сердечко”.

Жінка пригадала, що востаннє розмовляла з сином того дня, коли він потрапив у полон.

Тарас Паламарчук до і після полону

“Я дуже боялась полону. Ми знали, що він за наказом йде у почесний полон. За цим всім слідкували. Це був для нас дуже тяжкий і страшний період. У той день, коли всі виходили, він мені подзвонив по відео і сказав: “Мамо, не переживай, я знаю, як себе вести в полоні”. Ми попрощались і більше я його не бачила. Коли він був в Оленівці, декілька разів телефонував до батька і дружини”, – пригадує пані Віра.

За її словами, у вересні 2022 року Тараса разом з іншими полоненими перевезли в росію. Після того, каже, тричі хлопці, яких обміняли, трохи розповідали родині Тараса про нього. Цією інформацією про сина батьки й жили. Лист від нього прийшов у лютому 2023-го.

“Лист був написаний під копірку, бо я бачила у групах такі ж від інших полонених. У ньому йшлось, що все нормально, годують тричі на день. Лист Тарас написав власноруч. Я впізнала його почерк і гарний підпис. Від того листа нам була велика радість. Якщо він написав самостійно, тоді з ним все нормально. Хоча він у нас такий, якщо навіть йому на голову летітиме ракета, все одно спокійним голосом скаже, що все добре”, – ділиться пані Віра.

Жінка пригадала свої передчуття 5 лютого, коли дізналась, що буде черговий обмін полоненими:

“Я кожний обмін чекала, що мій син точно повернеться. Цього разу такої впевненості не було. Думала: мабуть, не буде мого сина. Коли закінчиться війна, тоді його випустять. Крім того, постійно бачила, що у групах пишуть, що офіцерів не хочуть міняти”.

За словами Віри Паламарчук, 5 лютого їй зателефонували й сповістили, що серед тих, кого обміняли, є багато прикордонників і її син теж у списку. Радісною новиною поділились і в громаді, звідки родом захисник.

Тарас Паламарчук серед 150 звільнених із полону захисників 5 лютого 2025 року

“Це така була радість, що я навіть не можу передати. Я кричала, плакала, падала на коліна і дякувала Богові. Ми дуже за нього молилися. Я вимолила свого сина. Подзвонила чоловікові, сказала, що Тарасика обміняли. Він розповів, що з тої радості накричався і наплакався, у нього такого ніколи не було. Я молилася, плакала, просила Бога, щоб те “зло” до нього не дуже прилипало, щоб хоч трохи йому Бог дав полегшення. А чоловік все тримав у собі. А після такої новини дав волю емоціям”, – ділиться емоціями матір захисника.

Після розмови із Тарасом на зустріч із ним, крім батьків, поїхали його дружина, тітка і двоюрідна сестра. Тарас був спокійним, морально стриманим. Рідні розповідають, що коли вперше його побачили, то злякались — у нього залишились “одні кісточки, обтягнуті шкірою”. Зі 117 кілограмів ваги перед війною схуд до 73-х. Сутулився, бо “звик тримати голову донизу”. На щастя, кажуть рідні, на ньому немає ніяких пошкоджень.

Родина на зустріч зі звільненим Тарасом Паламарчуком

Тарас Паламарчук наразі перебуває на реабілітації. 10 березня йому виповниться 35 років.

“Один день народження він провів на “Азовсталі”, два — у полоні, четверте — буде нарешті вдома. За подарунок ще не думали. Усе, що в нас є, то все для нього”, – сказала мама прикордонника.

Як повідомляв ХМ-ІНСАЙД, після 2 років і 7 місяців російського полону додому на Кам`янеччину повернувся прикордонник Олександр Бевзюк. Його історію читайте ТУТ. 

(Фото надані Вірою Паламарчук, Іванною Заверухою та зі сторінки у Фейсбук Володимира Зеленського)

ТЕМИ: ВІЙСЬКО

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook