“Мене двічі розстрілювали”: прикордонник із Хмельниччини розповів про 21 місяць полону

Український прикордонник Олександр Зарва потрапив у російський полон на Харківщині. За 21 місяць у ворожих катівнях довелось пережити справжнє пекло: знущання, голод, фізичні та моральні тортури. Тепер Олександр повернувся на рідну землю, оговтується після пережитого і розповідає, як окупанти поводять себе з українськими військовими.

Інтерв’ю із Зарвою днями опублікувала Державна прикордонна служба України.

Чоловік розповів, що працював ливарником на хмельницькому заводі “Новатор”, до лав Збройних Сил України став за повісткою ще у 2015 році. З того часу і до самого полону служив у прикордонній службі.

“Останнє місце служби – 3-й прикордонний загін ім. героя України Євгенія Пікуса. 15-го лютого виїхав на Лантратовку (Луганська область — Ред.), з 23 на 24 лютого полетіли гелікоптери і почалося повномасштабне вторгнення. Ми вирушили в напрямку Харкова, населений пункт Борова. Ми тримали оборону і потрапили у кільце, перед цим розвалили їхню колону, сказали нам виходити. Не вийшло у нас звідти вийти і легковим автомобілем дозорним, я був старшим автомобіля, ще зі мною було троє хлопців, вони нас розстріляли і взяли в полон“, — розповів військовий.

За словами Зарви, росіяни зав’язали українським захисникам очі та перевозили з місця на місце. Розв’язали, коли вивозили полонених через кордон до табору. Там військових допитали та надали “медичну допомогу” — хірургічне втручання без анестезії: розрізали ногу, почистили, зшили назад і все.

Згодом полонених українських військових перевезли у СІЗО. Там і почався справжній кошмар.

“Побиття, знущання, приниження. Я ще такого не бачив звірства до людей. Не знаю, що ми їм поганого зробили в цьому житті, хоча вони стверджують: “Ми – слов’янські народи, ми маємо бути дружніми”. Я не знаю, що ми їм зробили, що вони і собак на нас цькували, і били. Це нестерпні тортури були”, — розповів прикордонник.

Годували полонених картопляним лушпинням, хлібом і водою. За будь-яку “провину” карали побиттям. Діставалось Олександру і за патріотичні татуювання.

Згодом перевели до в’язниці.

“Перші 2,5 місяці – підйом о 6:00. Співали гімн, сідати нам не дозволяли, ми 16 годин стояли: приймали їжу; питали, чи можна відкрити/закрити вікно, чи можна сходити в туалет. Так само відбій. І то вночі могли підняти, вивести, відлупцювати і назад”, — сказав Зарва. ”

Вже у в’язниці полонених годували кашею та “чимось рідким”, однак у обмеженій кількості. Вранці військовим діставалося по 3 – 3,5 ложки каші, вдень – по 5 ложок “супу”. Спочатку давали хліб, однак потім перестали. Також перестали видавати чай, компот або кисіль. Через поганий стан води з-під крана, військові дістали проблеми із зубами.

“Потрапивши до полону, я важив 115 кг, а буквально за кілька місяців я схуд на 45 кг“, — зазначив Зарва.

Через небажання виконувати накази росіян, йому двічі довелося писати “записку на розстріл”:

“Двічі мене розстрілювали. Не розстріляли”.

Каже, час від часу нерви здавали і виникали думки про самогубство. Намагались підтримувати один одного.

“Терпіння. Терпіння було головним. Молилися, спілкувалися між собою. Спочатку боялися спілкуватися українською мовою, а потім почали спілкуватися в камерах українською. Отримували за те, але нічого страшного”, — розповідає прикордонник.

За словами прикордонника, перед обміном росіяни наказали написати коротку записку матері. Жінка підтвердила, що почерк належить сину, та надіслала відповідь, однак прочитати її полоненому не дозволили. Батько звільнення сина не дочекався — помер.

Зарва каже, що після лікування планує служити далі.

“Що вражає — ми досі тримаємося. То треба триматися до кінця. Треба і хлопцям триматися, тим, що залишилися в полоні. І рідним, тим, хто чекає. Рано чи пізно воно закінчиться, настане якась справедливість, бо ми в цій війні взагалі не винні. Я досі не можу зрозуміти, чому вона взагалі розпочалася. Але треба йти далі служити, службу не треба кидати. Якщо я покину, другий-третій покине, хто буде захищати? Ніхто не буде. Треба захищати до кінця. Ми – незламні, наш народ незламний, непереможний”, — підкреслив прикордонник.

Нагадаємо, нещодавно ХМ-ІНСАЙД писав про те, як Олександр відновив своє водійське посвідчення, яке окупанти забрали в полоні.

ТЕМИ: ВІЙСЬКО

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook