“На фронті людина більше тяжіє до релігії”: історія військового капелана з Хмельниччини

Волонтерство

Протоієрей Ігор Ковалик — молодий військовий капелан 3-ї окремої танкової Залізної бригади з Хмельниччини. Він народився у священницькій сім’ї. Тож із юного віку розумів, що присвятить своє життя духовному служінню. Тепер цю справу поєднує з волонтерством та службою у війську.

Історію священника розповіли у військовій частині. Цьогоріч отцеві Ігорю виповниться 30. «Завзятий, інтелігентний, товариський» — кажуть про нього побратими. А він під час нинішнього Великого посту майже дивує:

«Я кажу хлопцям-побратимам — краще їжте м’ясо, якщо хочете, але не сваріться, не ображайте один одного. Бо піст — це не дієта, а духовний стан. Тут йдеться про духовне очищення. А в сенсі споживання певної їжі військовим дозволяється не постити».

Народився Ігор Ковалик на теренах Теребовлянського краю, але дитячі роки минули на Вінничині, де його батько — отець Миколай — отримав парафію у селі Северинівка, що трохи східніше Дністра. Мама Галина за фахом — медик. А в родині — четверо братів, з яких Ігор є найстаршим.

У 2000 році сім’я переїхала до нового місця служіння батька – у Ярмолинці на Хмельниччині. Тоді православну парафію довелося розбудовувати фактично з нуля.

«Для мене завжди видавалося природнім, що я теж стану священиком. Проте був також момент, коли я серйозно хотів стати військовим. Зрештою, як бачите, все реалізувалося. До того ж і мій брат Василь – військовий, і брат Андрій наразі вчиться у військовому училищі, а молодший Владислав ще школяр», – ділиться спогадом капелан.

Богословську освіту здобув на філософсько-теологічному факультеті Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича при Київській православній богословській академії ПЦУ. У 2015-му, до висвячення, одружився на коханій Наталії, згодом народилась донечка Софія.

Почалося служіння молодого пастиря на Ярмолинеччині. Основні обов’язки доповнювалися викладанням курсу християнської етики у школах, веденням гуртка «Джура» у місцевому будинку творчості та подвижництвом у військово-патріотичному клубі «Молодіжна Козацька Січ Ярмолинеччини», створеному учасником АТО Федором Пронаком, котрий, до речі, боронить Україну і нині.

А з початком російсько-української війни у 2014 році виразнилося виплекане в душі прагнення Ігоря — стати капеланом в українському війську.

Отець Ігор пригадує, як на початку повномасштабного вторгнення відвіз сім’ю до села й разом із батьком пішли до церкви. Бо великий потік людей рушив тоді до храму… Також прибувало дуже багато військових.

«Ми готували і розвозили для них їжу – і на блок-пости, і в розташування, в різні локації – на тисячі людей. І надалі допомагали, як могли. Волонтерство тривало до жовтня 2022-го. Я вирішив, що мені тепер час нарешті щось корисне зробити в армії. Спочатку мобілізувався в артилерійський дивізіон 3-ї танкової бригади, а за рік отримав омріяну посаду бригадного капелана», – розповідає отець Ігор.

Капелан зауважує, що на фронті існує велика потреба в спілкуванні, у щирій розмові:

«Тут людина більше тяжіє до релігії. Тож я йду до людей, аби їх слухати і почути. Як товариш, побратим — без нав’язливості. Гадаю, тут я навчився більше слухати».

Пригадує один із найбільш пам’ятних моментів капеланства — це вінчання на фронті Шоломи замість вінців та усмішки побратимів навколо. Доводилося й хрестити військових, але не в бойових умовах.

«…На жаль, цієї війни на всіх вистачить. Не засуджую тих у тилу, хто ще не наважився «перемкнути тумблер» на воєнний лад. У тилу теж багато роботи, і кожен дорослішає по-своєму. Але знаю, що в армії можна знайти своє місце. І люди тут потрібні. Багатьом варто усвідомити, що війську потрібно допомагати не тільки донатами, але й особистою участю… А після перемоги я найперше відслужу подячний молебень…», – додає капелан Ковалик.

Більше про родину священнослужителя, яка активно підтримує військо і внутрішньо переміщених осіб, читайте у матеріалі ХМ-ІНСАЙД “Волонтерство стало призначенням у житті: історія подружжя з Хмельниччини, яке допомогло тисячам українців”.

(Фото з архіву о. Ігоря Ковалика)

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook