«На собаку можна покластися більше, ніж на деяких людей»: історія військового кінолога із Хмельниччини

Із дитинства Степан любив собак. Навіть після того, як його вкусив пес, це не зламало його почуття до тварин. Навпаки, він вирішив стати кінологом і військовим. І мрію цю здійснив. Уже 22 роки чоловік у строю разом із чотирилапими помічниками. Зараз працює інструктором у 143 об’єднаному навчально-тренувальному центрі «Поділля», що на Хмельниччині, і навчає нове покоління кінологів.

Своєю історією Степан ексклюзивно поділився із читачами ХМ-ІНСАЙД.

Одразу після школи, почав розповідь, пішов на строкову службу, потрапив у прикордонні війська — саме кінологом. Далі підписав контракт і отримав свою першу службову собаку, яка згодом стала справжньою легендою прикордонної служби — східноєвропейську вівчарку на кличку Бренд.

«Агресивний на перший погляд, але мені вдалося швидко знайти з ним спільну мову. Уперше зайшов до нього у вольєр із палкою ковбаси. Так і завоював його симпатію», — з посмішкою пригадує військовий.

Разом із Брендом вони патрулювали кордон на Закарпатті. Пес неодноразово затримував порушників і нелегалів.

«Він кусав за руку, потім за плече. Якщо я не подавав команду — міг і за горло схопити. Важив 50 кілограмів, але в стрибку — це всі 100. Збивав з ніг навіть найкремезніших», — згадує Степан.

Бренд допомагав і поліції — розшукував крадіїв, виводив за запахом до місця, де переховувався злочинець, шукав зниклих людей:

«Якось Бренд без перебільшення врятував мені життя. Ми патрулювали в горах. Із кущів вискочила дика льоха з дитинчатами. Вона кинулася на мене — інстинкт. У цей момент Бренд підбіг, взяв ініціативу на себе і льоха переключилася на нього. Вони побігли в ліс. Аж через півтори години він повернувся живий і без жодної подряпини».

Старість Бренд дожив у Степана в турботі та любові. А тим часом його господар уже тренував нову собаку — німецьку вівчарку на кличку Стела, спеціалізовану на пошук вибухонебезпечних предметів. У 2014 році вони вирушили на схід.

Перевірка багажу, транспортних засобів, робота у прифронтових зонах — Стела знаходила боєприпаси та зброю, які бойовики так званих «днр» і «лнр» намагалися провезти на підконтрольну Україні територію.

Після повернення зі сходу, через суворий клімат, у Стели розвинулась катаракта — вона осліпла на обидва ока. Її списали зі служби, і вона прожила старість у родині Степана.

На зміну прийшла лабрадор Белла, з якою він ніс службу на одному з прикордонних пунктів. Вона спеціалізувалась на виявленні наркотичних речовин:

«Знаходили таблетки, психотропні препарати, марихуану. Марихуану, до речі, вона виявила сама, без підказки. І це були не одна-дві пластинки, а великі обсяги. Ховали правопорушники це глибоко в автомобілях і Белла знаходила».

У 2021 році Степан завершив службу прикордонником, але з кінологією не попрощався. Вступив до лав ЗСУ, до кінологічного центру. Тут і зустрів повномасштабну війну.

Після деокупації Херсона вирушив туди з бельгійською вівчаркою, теж на ім’я Бренд, який спеціалізувався на пошуку вибухонебезпечних предметів.

«Під час огляду приміщення Херсонської ОДА Бренд знайшов вибухівку, замасковану у великому електронному сейфі. Його винести було неможливо. А в підвалі, площею понад 1000 м², де росіяни облаштували казарми, кухні й катівні, пес виявив ще одну “закладку” — саморобний вибуховий пристрій під столом. Коли він тричі повернувся до того самого місця — я вже знав, що там щось серйозне. Я завжди довіряю своєму чотирилапому помічнику».

Обидва пристрої вдалося знешкодити — життя багатьох людей було врятовано. Під час тримісячного відрядження саперний тандем перевірив десятки об’єктів. Серед знахідок — нові артилерійські снаряди 125 і 150 мм. Перевірені, вони згодом стали «подарунком» для ворога — вже з нашого боку.

Зараз Степан працює з малінуа на кличку Інес, однією з собак, які ЄС передав ЗСУ в межах спеціального проєкту. Інес проходила навчання у європейських інструкторів і спеціалізується на пошуку вибухівки як у приміщеннях, так і в ґрунті.

«Собака енергійна, не може сидіти без діла, постійно хоче працювати», — каже Степан.

Крім служби, фахівець передає досвід молодим кінологам, які приїздять на навчання до центру разом зі своїми чотирилапими напарниками — як вартовими, так і мінно-розшуковими.

«Після завершення бойових дій перед саперами постане ще одне непросте завдання — зробити українську землю безпечною. Райони, де тривали активні бої, засіяні “залізом” — уламками, металом, боєприпасами. Металошукач реагує на все, а є ще й пластмасові міни. Тут і стають незамінними навчені собаки: їхній нюх може вловити запах вибухівки на глибині до 50 см. Собака — справжній друг. На нього можна покластися більше, ніж на деяких людей. Я вважаю, дурних собак не буває. Є господарі, які не вміють навчити. До кожної собаки треба знайти підхід», — переконаний військовий.

Наостанок, Степан скромно додає, що служить пліч-о-пліч зі своєю дружиною, вона також військова. Разом, каже, вони залишаються у строю до перемоги України. А їхньою найбільшою мотивацією є 7-річні двійнята, які щиро пишаються своїми батьками.

Читайте також ЕКСКЛЮЗИВНО про бійців 143 ОНТЦ «Поділля»:

«Після кілометрів розмінування переосмислив сенс життя: історія сапера із Хмельниччини»

«Правильно ми воюємо. Є з ким і за кого»: історія волонтера, чемпіона, сапера Богдана Гужальського із Хмельниччини»

Лілія Коцюк, фото – з власного архіву Степана.

ТЕМА: ВІЙСЬКО

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook