Наймолодшому було 20 років: у семи громадах на Хмельниччині попрощались із захисниками

Хмельницька область цього тижня знову оплакує полеглих на війні захисників. “На щиті” додому у рідні громади повернулись 11 воїнів: Андрій Папаш, Борис Атулін, Сергій Курган, Андрій Якімов, Дмитро Павлюк, Станіслав Соколов, Михайло Салівон, Василь Коломієць, Михайло Томащук, Сергій Баранчук, Артем Розов. Наймолодшому з них було лише 20-ть…

Про непоправну втрату двох земляків повідомили у Шепетівській міській раді.

При виконанні бойового завдання у Покровському районі Донецької області загинув водій-радіотелефоніст 1-го штурмового взводу 2-ої штурмової роти солдат Андрій ПАПАШ. Йому було 44…

Народився Андрій Папаш 19 листопада 1979 року у Шепетівці. Був старшим сином в родині, мав сестру Оксану та брата Івана. Працював у газовій компанії, разом із дружиною виховували двійко діток. У липні 2024 року був мобілізований і після короткої підготовки у Львові виконував складні бойові завдання на Донеччині. Мав поранення, але повернувся до побратимів, став у стрій.

“Андрій залишив незабутній слід в спогадах кожного, кому пощастило його знати. Люблячий син і справедливий батько для своїх дітей, надійна опора для коханої дружини, добрий сім’янин і поважний господар”, – пишуть про земляка у міськраді.

“Казах із великим серцем українця” — так у Шепетівці кажуть про полеглого захисника Бориса АТУЛІНА. Командир 2-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 1-ої стрілецької роти загинув під час виконання бойового завдання між позиціями в районі населеного пункту Новоандріївка Запорізької області після здійснення комбінованого вогневого впливу із застосуванням мінометного вогню та скидів з БПЛА ворога.

Борис Атулін народився у Саратовській області в багатодітній родині. З раннього віку залишився сиротою. Під час військової служби познайомився з дівчиною з України, яка проходила виробничу практику в хлібопекарні. Молоді люди побрались і переїхали на батьківщину дружини, в село Жилинці Шепетівського району, народили й виховували двох доньок.

Тут 25 років він пропрацював у галузі культури. 17 серпня цього року Борис був мобілізований. Щодня в соцмережах, вже на передовій, бажав своїм друзям доброго ранку і спокійної ночі. “Цінуйте тих, хто присвячує вам свій час, адже вони віддають, те, чого ніколи не зможуть повернути назад…”, – йдеться в останньому дописі Бориса.

Скорботними були ці дні і для Ярмолинецької громади – у селі Кадиївка проводжали в останню путь загиблого воїна Сергія КУРГАНА.

“Трагічна звістка про загибель воїна під час виконання бойового завдання надійшла із Сумського напрямку. Свій останній бій захисник прийняв 27 жовтня 2024 року. Йому відтепер назавжди 29 років…”, – повідомили у селищній раді.

Сергій служив на посаді такелажника у ремонтно-відновлювальному батальйоні, забезпечував виконання різноманітних завдань, пов’язаних з підготовкою і обслуговуванням військової техніки та обладнання.

Воїна провели у засвіти в рідному селі з молитвою і військовими почестями. У полеглого захисника залишилися батько, мати, сестра, племінник.

До “небесного війська” в невимовному горі у Кам`янець-Подільській громаді провели ще двох захисників.

Назавжди 22 роки — Андрію ЯКІМОВУ, вихованцеві ліцею “Славутинка”.

“Він був надійним товаришем, завжди готовим підставити плече у важку хвилину. Свою молодість віддав боротьбі за Україну, до останнього подиху вірив, що перемога вже скоро прийде на нашу землю. Вірив і віддав в ім’я цієї перемоги найцінніше – життя”, – поділились сумною звісткою в міськраді.

Під постріли почесної варти та звучання державного гімну захисник навіки знайшов місце останнього спочинку на Алеї Слави.

Також громада провела в останню земну путь Дмитра ПАВЛЮКА. 22-річний старший солдат до останньої хвилини життя боронив рідну землю. Загинув 21 жовтня під час виконання бойового завдання.

З усіма військовими почестями юний захисник знайшов останнє місце спочинку на Алеї Слави. Рідним вручили Державний прапор України, під яким Дмитро боровся за перемогу до останнього подиху.

Наймолодшого загиблого захисника — 20-річного Станіслава СОКОЛОВА проводжали у четвер, 31 жовтня, в останню земну дорогу у Старокостянтинівській громаді.

Станіслав, як повідомляють у міській раді, вважався зниклий безвісти, загинув 13 жовтня 2024 року в районі населеного пункту Макіївка Сватівського району Луганської області. Поховали юного захисника у селі Самчики.

А наступного дня, 1 листопада, у Старокостянтинівській громаді прощались із полеглим на війні 43-річним солдатом Михайлом САЛІВОНОМ.

“Вірний військовій присязі, Михайло загинув 27 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області”, – повідомили у міськраді.

Поховали захисника на кладовищі у його рідному селі Пашківці.

У Ганнопільській громаді на Славутчині прощалися із вірним воїном та патріотом Василем КОЛОМІЙЦЕМ.

Як повідомляють у громаді, народився Василь Коломієць 29 грудня 1975 року в селі Довжки. Там він провів свої дитячі та юнацькі роки. Працював механізатором в місцевому колгоспі. Вирізнявся працьовитістю та відповідальністю, за яку б роботу не брався – все доводив до ладу.

“Чуйний чоловік, люблячий батько, чудовий дідусь, надійний друг, гарний господар… На жаль, на нашу землю прийшла війна. Отримавши повістку, чоловік став до лав Збройних сил України. Служив командиром 4 інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення. Виконував бойові завдання з великою самовіддачею”, – розповідають про героя у громаді.

Життя відважного бійця обірвалось 20 жовтня 2024 року в районі населеного пункту Леонидівка Бахмутського району Донецької області. Без батька залишились дві доньки, без чоловіка дружина, без люблячого дідуся – внук, без дорогої людини велика скорботна родина.

Про важку втрату ще одного земляка повідомили і в Білогірській громаді. Молодший сержант Михайло ТОМАЩУК разом із побратимами мужньо боронив країну на Харківщині. 27 жовтня 2024 року поблизу населеного пункту Довгеньке Куп’янського району він отримав поранення несумісне з життям. Воїн загинув, до останнього зберігаючи вірність присязі.

“Мешканці нашої громади провели бійця в останню путь, встеливши квітами шлях додому. Схилившись навколішки жителі Білогірщини віддали останню шану герою, який на щиті повернувся додому, повернувся назавжди… Поховали бійця на кладовищі села Сивки. В листопаді йому мало виповнитися 39 років…”, – йдеться в повідомленні селищної ради.

У жалобі цього тижня було й місто Хмельницький.

1 листопада в обласному центрі попрощались із героєм Сергієм БАРАНЧУКОМ.

У цивільному житті, як розповіли в ТРК “Місто”, чоловік працював автомеханіком. Його згадують як працьовитого і безвідмовного. Коли почалося повномасштабне вторгнення рф, Сергій пішов у військо, долучився до лав 47-ї окремої механізованої бригади “Маґура”.

“Був спокійною, працьовитою людиною. Дали повістку – він пішов сам, не ховався. Був там більше двох років. Два рази отримав поранення. Мала бути відпустка в нього, але не склалося. Був героєм”, – згадує знайома полеглого Оксана.

Сергій загинув 27 жовтня цього року. Його поховали на Алеї Слави в мікрорайоні Ракове. Йому навіки залишиться 41 рік.

Наступного дня, 2 листопада, в останню земну дорогу хмельничани провели полеглого на війні добровольця Артема РОЗОВА.

Він народився 31 січня 1990 року. Навчався у Хмельницькій СЗОШ №13 імені Михайла Чекмана (а нині — гімназія №31). В юності проходив строкову службу. У цивільному житті, перед мобілізацією, Артем займався бізнесом, мав власний автосервіс.

У перші дні повномасштабного вторгнення чоловік добровільно пішов до військкомату. Служив у складі 106-тої окремої бригади територіальної оборони. Мав звання молодшого сержанта.

“Це друг, з яким ділили шматок хліба і всюди були разом. Так склалося, що командування прийняло рішення нас роз’єднати по різних частинах. Артем пішов на Схід до свого брата рідного, який був там. Артем був компанійською людиною з великої букви. Його поважали в колективі. Такі люди, найкращі, на жаль, ідуть від нас”, – поділився спогадами про захисника його побратим Любомир.

Загинув Артем Розов 29 жовтня. У нього залишилися батьки та брат. Поховали захисника на кладовищі у мікрорайоні Лезневе. Йому навіки 34 роки…

Як повідомляв ХМ-ІНСАЙД, минулого тижня у 9 громадях на Хмельниччині попрощались із військовослужбовцями, які віддали своє життя, обороняючи Україну.

Вічна шана захисникам!

(Фото: Шепетівська міськрада, Ганнопільська громада, Ярмолинецька громада, Кам`янець-Подільська міськрада, Старокостянтинівська міськрада, Білогірська громада, скриншоти з відео МТРК “Місто”)

ТЕМИ: ВІЙСЬКО

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook