Пам’ятник затопленим селам Бакоти створили на Хмельниччині

Пам’ятник, присвячений затопленим селам Бакоти, створили на Хмельниччині. Кожна кам’яна брила цього арт-об`єкту символізує село, яке було примусово відселене і затоплене в рамках будівництва радянською владою Дністровської ГЕС.

Інтерактивний арт-об’єкт на оглядовому майданчику Бакоти присвячений саме історії та культурі затоплених сіл регіону. Він  складається із кам’яних брил, кожна з яких символізує затоплені села. Тут є QR-код, за яким можна перейти і прочитати детальніше про кожне з них та подивитись їх фото до затоплення.

Ідея належить нещодавно запущеному проєкту “Бакота — у пошуках затопленої спадщини“. Його творці (громадські організації “Культурний клуб”, “Територія” (організатори фестивалю Respublica) та Староушицька селищна рада за підтримки Українського культурного фонду) хочуть відродити унікальну багатовікову культурну спадщину Бакотського регіону. 

Кам’янець-Подільський район постраждав від створення Дністровського водосховища найбільше. Дністер повністю затопив майже три десятки сіл. Під воду пішли також 16 000 гектарів плідних земель, 100 гектарів лісу. Організатори проєкту зауважують, що на Бакоті щороку збираються тисячі туристів та паломників, проте більшість навіть не підозрює, яка історія захована під водою разом із десятками історичних міст та сіл.

Що відомо про затоплені села

БАКОТА. На момент “санітарної зачистки” населення 565 осіб, 155 дворів.  Відселене, затоплене в 1981 році, тоді ж вилучене з облікових даних. Колись Бакота була столицею Пониззя. Так називали в XIII-XIV ст. територiю мiж Днiстром та Пiвденним Бугом, сучасне Поділля.

ТЕРЕМЦІ. Населення на момент “санітарної зачистки” 783 осіб, 219 дворів. Відселене, затоплене до 1987 року. У 1990-му вилучене з облікових даних. Тут було колись трипільське поселення, захищене високою горою Теремець. В трипільські часи на схилах гори біля струмка тут була кам’яна майстерня. Унікальні її вироби демонструються зараз у Музеї трипільської культури в Переяславі на Київщині. В урочищі Веприк на південний схід від Теремців знайдено бронзові вудила передскіфського періоду І половини VII ст. до нашої ери. Ймовірно, у ХІІІ ст. тут вже мешкали наші предки-слов’яни. Давня назва села – Потеремче. У XVII ст. маєтність належала магнатам Потоцьким.

СТУДЕНИЦЯ. Більшість населення у ХІХ — на початку ХХ століття складали іудеї. У Студениці діяла лікарня на кілька сіл (Студеницю, Теремці та Бакоту). Населення на момент санітарної зачистки 1 056 осіб, 331 двір. До Другої світової тут була дерев’яна синагога.

АТАКИ. Село у колишньому Хотинському районі Чернівецької області. За деякими даними, Дністром була підтоплена нижня частина села. Основна частина села на високому березі не постраждала.

ПАТРИНЦІ (або Нижні Патринці). Частково затоплене надзвичайно мальовниче село на Студениці. Населення на момент “санітарної зачистки” 362 людини. Повністю відселене і санітарно зачищене. В 1987 році затоплено 30 дворів з 113. Нижні Патринці сьогодні – заказник загальнодержавного значення площею 80 га, розташований у межах НПП “Подільські Товтри” в околицях села Патринці. На сьогодні село – одне з найменших в Кам’янець-Подільському районі. Тут проживає лише кілька десятків людей.

ВІЛЬЯМІВКА. Населення на момент “санітарної зачистки” – 62 людини, 23 двори. У 1983 році затоплене. Все, що від села залишилося — назва однієї з вулиць: Вапнярка.

КИТАЙГОРОД. За деякими даними, річкою Тернавкою була підтоплена нижня частина села (над річкою, де зараз дачі). Основна частина села на високому березі не постраждала.

МАР`ЯНІВКА. Затоплене село на річці Тернавці, одне з найменших. Населення 76 осіб, 22 двори. Славилося мальовничим водоспадом. У селі діяв тросовий пором. Відселене, санітарно зачищене, у 1983 році затоплене.

ЛУКА ВРУБЛІВЕЦЬКА. На момент “санітарної зачистки” тут мешкало 157 людей, було 49 дворів. В 1983 році затоплене і вилучене з облікових даних населених пунктів. На підвищеному березі залишилось виробничо-господарське приміщення. Зараз поруч розташований дачний кооператив одного з кам’янецьких заводів. Одне з найвідоміших затоплених сіл на Дністрі. Культова локація для українських археологів та дослідників трипільської культури. 4 000 років тому тут було трипільське поселення, пізніше – черняхівське. Там, де зараз вода і намул, археологи знайшли сім напівземляних жител. Тут були знайдені кам’яні й кістяні знаряддя, уламки керамічного посуду, прикраси, а ще – теракотові антропоморфні (людиноподібні) статуетки.

МАКАРІВКА. Хутір у Кельменецькому районі Чернівецької області, на довгому півострові, утвореному петлею Дністра. У 1885 році тут проживало 593 особи у 91 дворі, була своя церква. Наразі в селі проживає постійно не більше 5 жителів. Зараз це дачне містечко. За деякими даними, Дністром була підтоплена нижня частина села.

ДАРАБАНИ. Село на Дністрі у колишньому Хотинському районі Чернівецької області. Відоме з 1656 року. Відселене у 1987-му та зняте з обліку у зв’язку з переселенням жителів до сусіднього села Анадоли. Внаслідок неправильних обрахунків спеціалістів з питань підготовки ложа Дністровського водосховища, вода сюди так і не дійшла. Тут буди дві пізньопалеолітичні стоянки, два городища давньоруських часів. Збереглося старе кладовище на надзаплавній терасі. Історичний заказник Дарабанське плесо.

ДУРНЯКІВЦІ (з 1960-го – Наддністрянка). Населення на момент “санітарної зачистки” 195 осіб, 59 дворів. З 1967 року приєднане до села Гораївка. Відселене, санітарно зачищене, затоплене в 1981 році.

ШИЇНСЬКИЙ ЯР. Затоплене невелике, але надзвичайно мальовниче село на Дністрі у Чернівецькій області. Знаходилося навпроти села Наддністрянка (Дурняківці) на Хмельниччині. Народна назва – Шиїн. Відселене, санітарно зачищене, з 1981 року виключене із облікових даних.

МОЛОДОВЕ. Затоплене село над Дністром у Чернівецькій області, серед надзвичайно мальовничих краєвидів. Мало церкву. Перша писемна згадка від 1604 року. Відселене, санітарно зачищене, у 1981 році виключене з облікових даних. Зуб, знайдений археологами у селі, є найдавнішою знахідкою решток мамонта у Чернівецькій області.

КОНИЛІВКА. Населення на момент “санітарної зачистки” 304 осіб, 95 дворів. Відселене, санітарно зачищене, затоплене в 1981 році та вилучене з облікових даних. В давнину село належало родинам Поступальських та Вилежинських. Місцеве населення займалося вирощуванням тютюну. Тут була дерев’яна церква, збудована у 1759 році. Перед затопленням села археологи знайшли в урочищі рештки ранньослов’янського поселення, а також поселення черняхівської епохи.

СТАРА УШИЦЯ. Затоплене селище, а колись містечко та райцентр. Населення на момент “санітарної зачистки” 2 842 осіб. До 1987 року затоплено 858 дворів з 1098. Перенесене вище. Сучасна Стара Ушиця створена на базі села Калинівка, яке було вилучено з облікових даних у 1981 році. Вперше Ушиця згадується як місто у 1 144 році. За всі віки свого існування пережило боротьбу князів за престол, монголо-татарську навалу, напад польських шляхтечів та бунт селян, окупацію царською росією. Стара Ушиця славилась хліборобством, скотарством, ремісництвом, із 1961 року тут добували бетонітові глини, виробляли черепицю, та головною спеціалізацією були лікарські рослини тікурортний відпочинок.

КРИВЧАНИ. Затоплене село в гирлі річки Ушиця. Відоме з XVI ст. Населення 538 осіб, 168 дворів. Мало початкову школу. Відселене, санітарно зачищене, в 1981 році затоплене. Вода поховала 144 двори зі 168.

РАКОЛУПЦІ (Барвінкове). Затоплене село на березі річки Ушиця. Населення складало 223 осіб, 67 дворів. Відселене, санітарно зачищене, затоплене у 1984 році.. Назву народ пояснював тим, що в Ушиці водилося багато раків. Місцева дерев’яна церква увійшла у легенду про плавучу церкву, що доплила з Бесарабії до Раколупців. Крім церкви, під воду пішов стратегічно важливий міст.

ЧУГОР. Затоплене село у мальовничій долині річки Ушиці. Належало до Кам’янець-Подільського району. Населення перед затопленням – 391 осіб, 122 двори. В селі були церква, старий заїжджий двір та водяний млин. Затоплене в березні 1984 року.

ЯР КОСИКОВЕЦЬКИЙ. Затоплене село на річці Ушиці. Належало до Кам’янець-Подільського району. Було 189 осіб, 59 дворів. Відселене, санітарно зачищене, затоплене в 1987 році. Під воду пішов камінний міст, пам’ятка архітектури початку ХХ ст.

СОКІЛЕЦЬ. Переселене село, раніше містечко з колишнього Дунаївецького району на річці Ушиці, розташоване серед неймовірно мальовничих пагорбів. Внаслідок неправильних обрахунків спеціалістів з питань підготовки ложа Дністровського водосховища, вода сюди так і не дійшла. Збереглися рештки костелу Діви Марії (1723), Покровська церква (1840), залишки печерного монастиря, городище ХІІ-ХІІІ ст.

КОРМАНЬ. Затоплене, перенесене на нове місце велике село на Дністрі у Чернівецькій області. Стоянка людей епохи пізнього палеоліту, рештки трипільського поселення. Відоме з XVIII ст. Місцевий центр виготовлення крупи та борошна. Мало поромну переправу до Старої Ушиці, церкву. З місцевого причалу можна було доїхати до Могилева-Подільського та села за маршрутом на «ракеті». Відселене на рівну ділянку на узвишші поблизу лісу, санітарно зачищене. В 1987 році затоплене та виключене з облікових даних.

ЛОЄВЦІ. Затоплене село на Дністрі у колишньому Новоушицькому районі Хмельницької області. Відселене, санітарно зачищене, у 1981 році виключено з облікових даних. Відоме з XV ст. Стоянка людей епохи пізнього палеоліту. Місцевий колгосп спеціалізувався на вирощенні тютюну та шовківництві.

НЕПОВОРОТОВЕ. Село у колишньому Сокирянському районі Чернівецької області. Відоме з 1447 року. Як і Бакота, славиться своїм древнім печерним Миколиївським монастирем на скелях над Дністром. Обитель існувала з давньоруських часів. У 1980—1981 роках село «санітарно зачистили», а мешканців переселили. Більшість колишніх непоротівчан отримали ділянки під будівництво у селі Михалковому. Затоплене частково: під водою опинилося 500 га території села. Близько 60 дворів вціліло і затоплено не було. Зараз Непоротове має кілька баз відпочинку та зелених садиб.

КАЛЮС. Затоплене літописне місто над річкою Калюс, у колишньому Новоушицькому районі Хмельницької області. Колишній райцентр. Відселене, санітарно зачищене, у 1981 році виключене з облікових даних. В минулому – укріплене місто Галицько-Волинської Русі, друге за величиною у Середньому Подністров’ї. Перша письмова згадка – 1242 рік. Родовище подільських фосфоритів. Мало 4 ярмарки в рік. З-понад 2 000 мешканців половина була євреями. В містечку були церква св. Миколая (початок ХІХ ст.), пристань, синагога, винокурний завод, млин; єврейська друкарня, виноградник з 20 000 лоз.

ГАРЯЧИНЦІ. Затоплене село у долині річки Калюс, у колишньому Новоушицькому районі. Відселене, санітарно зачищене, з 1981 року виключене з облікових даних. Село мало церкву та три водяних млини.

ВЕЛИКИЙ БЕРЕГ. Затоплене село у долині Дністра, у колишньому Новоушицькому районі. Відселене, санітарно зачищене, з 1981 року виключене із облікових даних. Знаходилося поруч із містечком Калюс.

МАЛИЙ БЕРЕГ. Затоплене невелике село у долині Дністра, у колишньому Новоушицькому районі. Відселене, санітарно зачищене, у 1981 році виключене з облікових даних. До цього часу зберігся топонім Малий Берег – зараз він відноситься до частки берега та саду над Дністром поблизу Рудківців.

КОМАРІВ ЯР (пізніше Поливаний Яр). Затоплене село на Дністрі на межі Кельменецького та Сокирянського районів Чернівецької області. Відселене, санітарно зачищене. Перед затопленням у 1981 році налічувало близько 30 дворів. Трипільська стоянка та ландшафтний заказник. Населення спеціалізувалося на випалюванні вапна та виробництві борошна, у селі діяло 10 водяних млинів.

(За матеріалами bakota-ee072b.webflow.io)

Читайте також:

Сільський клуб на Бакоті в Хмельницькій області прикрасили муралом, який присвятили Дністру.

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook