Поліцейська офіцерка із Хмельниччини видала збірку віршів: виручені кошти віддає волонтерам

Капітан поліції Тетяна Чубар із Хмельниччини пише вірші із дитинства. Про пошук себе, філософію буття, кохання. Та з початком війни її лірика набула нового звучання: стала більш наповненою, експресивною, патріотичною. Вона надихає наших захисників. А днями випустила дебютну збірку поезії. Виручені кошти перераховує волонтерам, які шиють уніформу для захисниць.

Віднедавна Тетяна Чубар працює поліцейським офіцером Дунаєвецької територіальної громади. До цього була комунікаційницею Кам`янець-Подільського райуправління поліції. Зізнається, бажання випустити збірку віршів було вже давно, та все не вистачало часу. Своєю ідеєю поліцейська поділилась із колегами, а ті підтримали та мотивували її видати книжку, розповідають на сторінці Поліцейські офіцери громад Дунаєвеччини.

Спочатку Тетяна вагалась, чи сприймуть люди її творчість. Відправною точкою для остаточного рішення стало знайомство з представниками організації Arm Women Now, які шиють жіночу тактичну форму за рахунок донатів та відправляють її на передову жінкам-військовим. Тож капітан поліції вирішила долучитись до цієї благодійної місії. Тетяна Чубар видала свою збірку та перераховує кошти за її продаж волонтерам.

“Наразі я перекрила собівартість друку та виручила від продажу лише тисячу гривень, яку вже перерахувала волонтерам. Планую продовжувати та допомагати нашим дівчатам”, – каже Тетяна.

Поліцейську запрошують на благодійні заходи, де вона читає свою поезію молоді. Вже декілька її книг відправили на передову, щоби підтримати військових. Також у Дунаївцях на засіданні літературно-мистецького об’єднання ім. В. Бабляка “Сонях” презентувала свою збірку місцевим літераторам.

Тетаня додає, що не планує зупинятись на одній збірці, адже поза службою продовжує писати вірші — і ліричні, і воєнні. 

Публікуємо один із віршів, які увійшли до збірки:

Якщо завтра підеш на війну,

Я не знаю, що буде зі мною.

Певно, ночі чекають без сну.

І життя, що не має спокою…

Якщо завтра ти вирішиш йти,

Я без слова усе зрозумію.

Лиш косички мені заплети,

Бо як ти, я напевно й не вмію.

На прощання мене обіймеш.

Розілляєш по серцю тепло.

Коли ти воювати підеш,

Я триматимусь, що б не було.

Бо солдат – не самотній в бою.

З ним сім’я, Україна і Бог.

Я віддам тобі віру свою.

Щоб ділити страждання на двох.

Навіть в самих запеклих боях

Не залишиш мене ти одну.

Я твій щит, я твій меч, я твій стяг,

Якщо завтра підеш на війну.

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook