Полишила роботу в лісгоспі й пішла у радіотехнічні війська: історія військової із Хмельниччини

Серед воїнів-лісівників Україну обороняють не лише чоловіки, але й жінки. Про одну із таких захисниць розповіли в Подільському лісовому офісі.

Людмила Макар пропрацювала у лісовому господарстві майже 20 років. Прийшла сюди ще юною дівчиною. Спочатку працювала обліковцем на лісокомплексі. Пізніше стала бухгалтером філії «Старокостянтинвське лісове господарство». Вона відповідала за нарахування заробітної плати, сплату податків, вела звітності.

А в грудні 2020-го не змогла стояти осторонь подій, розпочатих російськими окупантами у нашій країні. Тож вирішила допомогти мобілізованим колегам-чоловікам і пішла служити.

«Звісно, у мене були вагання. Я думала, що не впораюся, адже завжди здавалося, що військова справа – це більше чоловічий напрямок. Однак, оскільки Старокостянтинів – місто військове, я помітила, що у нас дуже багато військових жінок. Тож задумалася, чому б не спробувати і мені? Пішла до військкомату і призвалася на військову службу», – пригадує Людмила Макар.

Відтак, уже впродовж трьох років служить у радіотехнічних військах на Волині. Воїни радіотехнічних військ, каже, це «очі» Повітряних сил. Цілодобово сканують небо, аби виявити у повітрі небезпечні об’єкти та миттєво передати інформацію у командні пункти.

«Я пройшла військову підготовку, не одне фахове навчання і розпочала свою роботу, яка триває 24/7. У цій справі найголовніше бути мудрою, спокійною, розсудливою і стриманою. Завдяки вчасному виявленню ворожих ракет, шахедів та літаків наша авіація та ППО можуть якісно та ефективно знищувати ворожі цілі. А отже – захистити людей і міста нашої країни», – каже військова.

Відзначає й роботу лісівників, які продовжують надавати лісоматеріали для обладнання підземних захисних споруд, засобів захисту спеціальної техніки від шахедів. З власного досвіду розповідає, як в одному із місць завдяки лісоматеріалам, умілим діям командира та особового складу вдалося врятувати дороговартісну військову техніку її підрозділу та зберегти людські життя.

Пані Людмила додає,що найголовніша підтримка для неї – родина: чоловік – офіцер, також захищає країну, донька перебуває за кордоном, а 14-річний син мріє продовжити справу батьків та стати військовим.

Тож, окрім перемоги, Людмила Макар мріє, щоби вся родина могла зібратися вдома разом.

ТЕМА: ВІЙСЬКО

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook