Повернулись “на щиті”: громади Хмельниччини попрощались із захисниками

Скорботні звістки про загибель земляків цими днями надійшли у різні куточки Хмельниччини. Із бійцями прощалися Волочиська, Городоцька, Шепетівська, Красилівська, Кам’янець-Подільська, Хмельницька, Ізяславська, Нетішинська громади. Вічна шана і пам’ять полеглим військовослужбовцям!

7 липня Волочиська громада провела у засвіти Юрія ЧОРНОГО. Його життя обірвалося на 26-му році.

Юрій народився 14 червня 1999 року й усе своє життя провів у рідному селі Мислова. На початку 2025 року став до лав Збройних сил України. Уже 30 червня 2025 року, під час бою за рідну землю, воїн назавжди увійшов у безсмертя.

Цього ж дня  у Городку відбувся похорон загиблого на фронті захисника Олега БУДУСЯ. Прощалася із героєм уся громада.

До війни Олег Будусь жив мирним життям. Після призову до війська пройшов навчання у Великій Британії та останнім часом служив на Сумщині. Загинув під час виконання бойового завдання 23 червня 2025 року. Йому було лише 30. Поховали Героя на Алеї Слави на Городоцькому кладовищі.

Також Шепетівська громада провела в останню путь свого захисника — солдата Фелікса ПУКАЛЬСЬКОГО, який героїчно загинув у бою на Сумщині, виконуючи бойове завдання. Йому було лише 36 років.

Фелікс Пукальський народився 13 червня 1989 року у Шепетівці. Коли почалась повномасштабна війна, не вагаючись, повернувся в Україну, бо не міг бути далеко від рідних. 6 січня 2025 року був мобілізований і направлений на навчання до Рівненського полігону, а потім — до лав 156-ої окремої механізованої бригади на посаду навідника зенітного кулеметного відділення.

30 червня 2025 року його життя обірвалося в бою поблизу населеного пункту Мар’їне Сумського району.

Цього ж дня жителі та гості Красилівської громади живим коридором пам’яті та шани, навколішки провели в останню дорогу земляка, жителя села Кульчини – солдата Володимира КЛИМЕНКА, 1978 року народження, який вважався зниклим безвісти з серпня 2024 року.

Народився Володимир у селі Северини Старокостянтинівського району. У червні 2024 року Володимир був мобілізований до лав Збройних сил України. 27 серпня 2024 року герой загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області.

Також Ізяславська громада провела в останню путь свого захисника — 49-річного жителя села Білижинці Двірецького старостинського округу, солдата, стрільця-санітара 1 мотопіхотного відділення Олега ТІЩЕНКА.

Його серце перестало битися не на полі бою, але все ж через війну.

8 липня Кам’янець-Подільський схилив голову у глибокій скорботі. Місто спіткала невимовна втрата – під час захисту України загинув земляк, мужній солдат Збройних сил України – Ігор ЛІБ.

Ігор Ліб, 1982 року народження, героїчно віддав своє життя 8 листопада 2024 року. Це сталося під час виконання бойового завдання із замінування позицій поблизу населеного пункту Петрівка Покровського району Донецької області.

Прощання з полеглим героєм та громадська панахида відбулися у Будинку офіцерів, звідки жалобна процесія рушила до Алеї Слави Кам’янець-Подільського кладовища.

Під звуки військового салюту, захисника було поховано поруч з іншими героями, які віддали своє життя за Україну.

У Хмельницькому провели в останню земну дорогу героя Олександра ЧЕРТОРИЖСЬКОГО.

Рік тому, 8-го липня, його мобілізували. У лавах 11-тої окремої механізованої бригади воював на Сумському та Курському напрямках. 4-го липня серце воїна зупинилося в лікарні на Київщині. Герою назавжди 57. У нього залишилися донька і дружина. Поховали Олександра Черторижського на кладовищі в Раковому.

Також У Свято-Георгіївському храмі міста Хмельницький попрощалися із героєм Андрієм ПОНОМАРЕНКОМ.

Він родом із тимчасово окупованого Мелітополя. А його дружина — із Хмельницького. Рік тому Андрій добровільно мобілізувався до війська. Служив у 425-му окремому штурмовому полку “Скала”. Військовий потрапив у ДТП, лікувався в одному із медичних закладів. Помер на лікарняному ліжку 4 липня. Андрію Пономаренку було 32 роки. Його поховали на кладовищі у мікрорайоні Ракове.

8 липня Нетішинська громада провела в останню дорогу вірного сина України, нашого захисника, який віддав своє життя за свободу та незалежність рідної землі – Максима ДЗЮБУ.

Народився захисник в селищі Дукай Магаданської області (росія). В 1984 році сім’я переїхала в Енергодар, де батьки працювали на Запорізькій АЕС, а з 1993 року Нетішин стає рідним для сім’ї Дзюбів. Максим був мобілізований в перші дні вересня 2024 року І відділом Шепетівського РТЦК та СП.

Солдат 71-ої єгерської десантно-штурмової бригади спеціального призначення загинув 29 червня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Покаляне Чугуївського району Харківської області.

Вічна шана і пам’ять полеглим бійцям!

(Фото: Волочиська міськрада, Кам’янець-Подільська міськрада, Шепетівська міськрада, Красилівська міськрада, Нетішинська міськрада, Ізяславська міська рада, Городок.City , ТРК “Місто”)

ТЕМИ: ВІЙСЬКО

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook