Повернулись “на щиті”: у громадах на Хмельниччині попрощались із захисниками

Дні скорботи оголошено у громадах в кожному районі Хмельниччини. У рідні місця “на щиті” повернулись захисники з Хмельницької, Староушицької, Сатанівської, Наркевицької, Щиборівської, Ярмолинецької, Судилківської, Гвардійської, Білогірської, Китайгородської громад. Вічна пам’ять усім полеглим у боях за Україну!

У понеділок, 2 грудня, Хмельницький провів в останній земний шлях героя Андрія ФРАНКОВА.

Із воїном попрощались у Свято-Георгіївському храмі. У цивільному житті він захоплювався риболовлею та грою на гітарі. До лав ЗСУ приєднався кілька місяців тому. Служив на Луганщині у складі окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького. Загинув 7 жовтня. Герою навіки 41. Поховали Андрія Франкова на Алеї Слави.

Цього ж дня Староушицька громада, що на Кам’янеччині, зустріла “на щиті” Сергія НИКОЛАЙЧУКА, 1969 року народження.

Бойовий медик 3 механізованого взводу, 1 механізованої роти 2 механізованого батальйону молодший сержант Сергій Николайчук загинув 18 листопада 2024 року в результаті артилерійського обстрілу в населеному пункті Торецьк Бахмутського району Донецької області.

Сатанівська громада Хмельницького району у цей день попрощалась із Віталієм ЄРМОЛАЄВИМ.

Коли розпочалася повномасштабна війна, військовий служив в одній із військових частин на Хмельниччині. Однак, як згадують односельці, попри проблеми зі здоров’ям, рвався на передову до своїх побратимів. І таки пішов на фронт.

Спершу Віталій воював у Запорізькій області. Неодноразово отримував поранення і переніс кілька операцій. Після останньої навіть лікарі не вірили, що він виживе, але він вистояв. І, не завершивши повністю реабілітацію, знову повернувся на фронт.

21 листопада рідні дізналися страшну звістку: Віталія більше немає серед живих. Герой загинув під час виконання бойового завдання на Харківщині. Він був стрільцем однієї з військових частин Збройних сил України.

Скорботним і важким видалося 2 грудня день для ще однієї громади у Хмельницькому районі. У Наркевичах прощалися із захисником Олександром ЗАЛЕВСЬКИМ.

Чоловік народися 9 травня 1981 року у селищі Наркевичі. 25 лютого 2022 року, добровольцем, вступив до лав ЗСУ та став на захист Батьківщини. Відстоював кордони України на різних напрямках. 3 жовтня 2023 року, під час виконання бойового завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності України, на Луганському напрямку, не вийшовши на зв’язок з командирами, Олександра оголошено безвісти зниклим. 22 листопада ДНК-експертиза підтвердила загибель захисника.

Поховали воїна на кладовищі у селищі Наркевичі.

Учора, 3 грудня, у Щиборівській громаді, що в Хмельницькому районі, відбулась церемонія прощання та поховання уродженця села Щиборівка, мужнього захисника, головного сержанта Олега КРАВЧУКА.

Народився Олег Кравчук 27 січня 1976 року в селі Щиборівка. Восени 2022 року Олегу вручили повістку і він без вагань пішов захищати рідну землю. Влітку 2023 року був відправлений на фронт на Донецький напрямок.

В одному із запеклих боїв під Авдіївкою у квітні 2024 року він отримав поранення, а 25 листопада серце героя зупинилось.

Сотні людей зустріли траурну ходу живим коридором та провели до будинку, де проживав воїн, стоячи на колінах, віддаючи шану й схиляючи голови перед світлою пам’яттю воїна.

Після панахиди у храмі Іоанна Богослова похоронна процесія попрямувала до останнього місця спочинку воїна, де його поховали з усіма військовими почестями. У нього залишились батьки, донька і син, онуки.

3 грудня мешканці Улашанівської громади, що на Шепетівщині, зустріли “на щиті” героя-захисника Михайла ФЕДОРЧУКА, який народився 7 червня 1975 року в селі Пашуки.

В червні 2024 року Михайла призвали на захист України від російських загарбників. Взявши до рук зброю, він, пліч-о-пліч з побратимами, мужньо воював, щодня наближаючи Перемогу.

28 листопада 2024 року, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, під час виконання бойового завдання, пов’язаного із захистом Батьківщини номер-обслуги 3 міномета 2 мінометного взводу 2 мінометної батареї мотопіхотного батальйону військової частини А 7028 солдат Михайло Федорчук загинув в результаті обстрілу реактивної системи залпового вогню в населеному пункті Торецьк Бахмутського району Донецької області.

Сумним став цей день і для Ярмолинецької громади Хмельницького району: жителі селища та сусідніх населених пунктів попрощалися із захисником України – мужнім воїном, старшим сержантом Миколою ШТОГРИНОМ.

Він народився 12 квітня 1970 року у селі Жилинці. Війна розпочалась для нашого земляка ще з листопада 2021 року. Саме тоді він прийняв рішення та підписав контракт, вступивши на військову службу і повномасштабну агресію рф зустрів у лавах ЗСУ. У складі свого бойового підрозділу із самого початку брав активну участь у бойових діях, захищаючи Україну від ворога. Серце воїна перестало битися 27 листопада 2024 року.

Цього ж дня зі скорботою та болем у душі в останню земну дорогу на Шепетівщині провели жителя села Судилків, оборонця рідної землі — Івана ПОПОВИЧА.

Військовий народився 6 серпня 1977 року у селі Малий Раковець на Закарпатті. 21 вересня 2024 року був призваний на військову службу і став на захист рідної землі від рашистської навали.

Іван Попович – стрілець-санітар стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону, солдат однієї з військових частин. Відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, загинув мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу та незалежність, 26 листопада 2024 року в районі населеного пункту Нижній Клин Курської області російської федерації.

Гвардійська громада Хмельницького району також зі сльозами на очах і нестерпним болем у серці проводжала в останню путь героя — Віктора БОНДАРА ,1970 року народження, справжнього воїна, який свідомо обрав шлях захисту Батьківщини, віддавши найдорожче — своє життя.

Білогірська громада на Шепетівщині теж знову відчула на собі біль прощання з полеглим захисником. Небайдужі мешканці краю провели в останню путь Івана ПОНОМАРЬОВА, який загинув 26 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Нижній Клин Курської області.

Воїн до останнього зберігав вірність присязі, мужньо виконуючи військовий обов’язок. 42-річний герой був похований на кладовищі села Малі Калетинці.

Навіки у Китайгородську громаду, що на Кам’янеччині, повернувся житель села Колодіївка Сергій САНЮК, 1989 року народження.

10 квітня 2024 року чоловік за власним бажанням пішов добровольцем на фронт, бо не міг миритися з тим, що нелюд топче українську землю. А 3 грудня назавжди знайшов спочинок на кладовищі у рідному селі.

Вічна пам’ять усім полеглим у боях за Україну!

Читайте також: вважали безвісно зниклим: на “щиті” до рідної Віньковеччини повертнувся водій-сапер

(Фото: скриншот МТРК “Місто, ”Наркевицька селищна рада, Городок.City, Щиборівська сільська рада, газета “Вперед”, Судилківська сільрада, Гвардійська сільська рада, Білогірська селищна рада, Староушицька селищна рада, Китайгородська сільська рада)

ТЕМИ: ВІЙСЬКО

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook