“Психічна травма важча за поранення”: бойовий медик Роман Замрій у Хмельницькому поділився історією своєї книги

Військовий лікар із міста Красилів Роман Замрій із позивним “Йода” додатково презентував свою книгу “Дорога долиною темряви” у Хмельницькому. В ній багато особистого і відвертого про власні переживання. Також історії про побратимів, які продовжують боронити державу, і про захисників, які віддали життя за країну.

Автор поєднав презентацію книги із важливою розмовою для представників медіа й усіх охочих про особливості етичного спілкування з тими, хто на фронті або щойно звідти повертається додому. Побувала на унікальній зустрічі й кореспондентка ХМ-ІНСАЙД.

ПСИХІЧНА ТРАВМА ВАЖЧА ЗА ПОРАНЕННЯ

Роман Замрій розповів, що у книзі все наповнено сенсами. Ретельно продумана навіть обкладинка і назва.

“На цьому фото, яке зробила моя партнерка відразу після поранення, я у думках все ще на полі бою. Тому дивлюся на всіх як на ворогів. Погляд демонструє людину, яка глибоко травмована не лише фізично. Психічна травма важча за поранення”, — пояснив автор про обкладинку.

Назва книги, зазначив “Йода”, теж має для нього глибокий сенс. Йдеться про 23-й псалом із Біблії, який, за його словами, військові в інших країнах згадують у моменти смертельної небезпеки:

“Навіть коли я піду долиною темряви, я не злякаюся: мій Господь зі мною, він проведе мене через долину темряви. І звідси я взяв назву — “Дорога долиною темряви” як символ моменту, коли солдат упевнений, що він не виживе”.

Автор поділився, що почав писати книгу під час участі у бойових діях. Це був саме такий момент, коли відчував, що не виживе. Вона про важке поєднання військової і особистої травми. Писав для тих, хто проходитиме подібний шлях, намагаючись впоратись із фізичними і психологічними наслідками війни. Щоби кожен зрозумів, що усе можна пережити, він не один і зміг знайти вихід, як це вдалося Роману.

У книзі, зізнається автор, описував реальних людей, яких бойовий медик зустрічав на полі бою. Деякі імена та позивні змінені, в цілях безпеки.

КУДИ ВІЙСЬКОВИЙ ВАС «ВПУСТИТЬ» — ТУДИ МОЖЕТЕ «УВІЙТИ»

Далі Роман Замрій відповів на запитання учасників зустрічі, яка відбулась за ініціативи громадської організації “Захист держави”.

— Кому адресована “Дорога долиною темряви”?

— Ця книга для військових: ветеранів і тих, хто продовжує воювати, їхніх родин, щоб побачити життя близької людини під іншим кутом — з точки зору поля бою. Книга буде корисною і для цивільних, стане помічною і для психологів, адже я дуже скрупульозно описую настання психологічної травми і те, що відбувається з людиною крок за кроком.

— Ви зауважили, що книга досить відверта і ви свідомо писали її такою. Цікаво, а як, спілкуючись із захисниками, можна зрозуміти межу між суспільним інтересом і втручанням в особистий простір?

— Усе просто: туди, куди військовий вас «впустить» — туди можете «увійти». Речі, які, очевидно, він не хоче або не може проговорити — не варто чіпати в розмовах і ятрити рани, які можуть бути ще «живими». Прийде час і він усе розкаже, якщо захоче. Разом з цим, деякий досвід може бути надто травматичним і потребує роботи із фахівцями, а не обговорення із громадськістю чи у медіа. До цього теж потрібно бути готовим.

— На ваш погляд, що суспільство найчастіше не розуміє про травми військових?

— Думаю, що не розуміє майже нічого. Я працюю лікарем майже 20 років і дуже довго займався психологією. Тож добре знав теорію про військову травму. Але виявився не готовим до неї. Тобто розумів, що відбувається, але протидіяти цьому не міг.

— Як тут зарадити?

— Наразі, на мій погляд, у загальному доступі для цивільних все ще дуже мало інформації про те, що відбувається із психікою військових. Зокрема, близькі захисників не розуміють стриманість рідних, які перебувають у зоні бойових дій: короткі повідомлення і розмови, відсутність емоцій, тощо. Вони нарікають, що не відчувають близькості, але справа в тому, що так захищається психіка — необхідно вимкнути усі емоції, щоби бути ефективним і вижити у тому місці, де вони є.

— Що б ви порадили у такій ситуації? Що важливо проговорити?

— Дійсно, війна змінює. Ветерани переживають депресію, тривожні розлади, ПТСР. Борються за те, щоби повернутись до цивільного життя. Деякі речі у характері, можливо й не зміняться, але більшість може повернутися назад. Лише робота, розуміння і підтримка.

— Як суспільство має допомогти ветеранам для якомога швидшої і екологічної адаптації?

— Тут радитиму прочитати мою книгу. У ній я, серед іншого, описую одну із травм, яку назвав «атакують вовки». Це про самотність серед людей і рідних, яка дуже ранить. Спробуйте бути поряд і ближче: слухайте, коли є потреба виговоритись, ставтеся з розумінням, коли захоче покричати. Одинокість дуже болить.

Нагадаємо, Роман Замрій – легенда медичної служби “Госпітальєри” і 17-го батальйону. Сімейний лікар із Красилова став військовим медиком ще в 2014 році. А в 2022-ому знову пішов добровольцем. Рятував поранених на Луганському, Херсонському, Донецькому напрямках, зокрема під Бахмутом. Вів у соцмережах свої репортажі про війну. Детальніше про його історію ми писали ТУТ. У 2024 році він отримав від Президента орден “За заслуги” ІІІ ступеня.

Текст та фото Ольги Поліщук.

ТЕМА: СУСПІЛЬСТВО

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook