“Шепетівські мажори” знищили десятки ворожих літаків і гвинтокрилів (ФОТО)

Підполковник Андрій Круглов із Шепетівщини командує окремим зенітним ракетним дивізіоном ЗРК “Бук-М1”. У березні він отримав звання Героя України, з врученням “Золотої Зірки” за виведення підрозділу з-під ударів ворога й знищення двох російських гелікоптерів та літака. Загалом потужний український дивізіон із багатьма бойовими машинами та підготовленим колективом знешкодив десятки одиниць ворожої техніки. Про бойову роботу вартових неба і як з’явився вислів “шепетівські мажори” Андрій Круглов розповів виданню “АрміяInform”.

Герой України Андрій Круглов

За словами старшого офіцера Круглова, ранок 24 лютого зенітний ракетний дивізіон зустрів на бойових позиціях неподалік державного кордону України з Білоруссю в Київській області.

“О третій ночі я прийняв рішення вивести батарею на стартові позиції, ми перейшли у готовність номер один. Управління підрозділом здійснював зі свого командного пункту. Мав стійкий зв’язок з вищим командним пунктом, центром управління та оповіщення і отримував всю необхідну інформацію про обстановку. Російські літаки в цей час постійно підходили до нашого кордону і розверталися. Найбільш нахабні йшли буквально по лінії кордону. Згодом перший літак зайшов на декілька кілометрів у наш повітряний простір, швидко розвернувся і пішов назад. Такі дії можна було трактувати по-різному: як провокації, як залякування, як підготовка до активних бойових дій. Ще за деякий час ми отримали інформацію про ракетні удари по наших аеродромах”, – розповідає підполковник.

Аби захистити дивізіон від розвідувально-диверсійних груп росіян, посилили кругову оборону. Ворог застосовував потужні засоби постановки радіоелектронних перешкод. Тоді весь колектив зенітного ракетного дивізіону ЗРК “Бук М1”, серед яких були й військовослужбовці строкової служби, і військовослужбовці-жінки, був готовий вступити в бій на землі. Коли ж окупанти підійшли впритул, стало зрозуміло, що вести протиповітряний бій на своїй позиції було неможливо. Тож вирішили колонами відходити в безпечний район, ближче до Києва. Нові позиції зайняли поблизу Бородянки.

“Зв’язався з командиром полку. Він розповів мені про радіоперехоплення розмов російських окупантів, які цілеспрямовано полювали на наш дивізіон: “Етіх шепетовських мажоров нада заваліть”. Російські льотчики вже знали, де ми є. Довелося знову терміново змінювати позицію. Ми виконали марш у напрямку Макарова. Вже зранку 25 лютого здійснили перший бойовий пуск. Це був гвинтокрил росіян. Летів дуже низько. Я його знищив зі своєї машини. Відразу після цього — швидка зміна позиції, аби не бути виявленим окупантами. Згодом стало зрозуміло, що й поблизу Макарова ми не можемо перебувати”, – пригадує командир Круглов.

Отримавши наказ відправити частину підрозділу в безпечний район, з іншою частиною попрямував у бік Києва, там зайняли вигідні позиції для захисту столиці від ударів з повітря. Наказ виконали. Знайшли дорогу в обхід Макарова — і зробили це на максимально можливій швидкості. Вийшли на околиці Києва в районі Білогородки.

“Тут я зробив два результативних бойових пуски і знищив дві цілі — літак і гвинтокрил росіян. Це були перші три пуски, які я виконав особисто, власноруч натискав кнопку “пуск”. Мав продемонструвати приклад офіцерам дивізіону. Далі пуски ракет виконували вже всі, хто мав робити це за своїми обов’язками. Зенітний ракетний комплекс “Бук-М1” — зброя колективна. Тож усі цілі, вважаю, знищував наш підрозділ”, – каже військовий.

Бойові пуски ракет

Під час протиповітряних боїв довелося постійно переміщуватись, змінювати десятки позицій навколо столиці. І в цей час збивали літаки та гвинтокрили росіян. Після тридцяти знищених цілей підрахунок та облік, каже Андрій Круглов, став звичайною рутиною. Наразі підрозділ виконав 45 бойових пусків та знищив 41 повітряну ціль. Вони вже не будуть нести смерть і страждання українцям. Також, за можливості, наші ракетники шукали збиті літаки та гвинтокрили, фотографували їх.

Біля збитого ворожого літака

Декілька разів потрапляли у вкрай небезпечні ситуації, опинялися практично оточеними, по дивізіону ЗРК “Бук-М1” вели вогонь з артилерії. І це – вже історія підрозділу, історія України. Вся вона записана руками зенітників у журнали бойових дій.

Про те, що отримав звання Героя України, підполковник Круглов дізнався від побратимів, потім побачив відео зі зверненням Президента України. Заслугу не вважає своєю особистою, а результатом бойової роботи всього підрозділу. Зауважує, що в колективі багато нагороджених за знищені цілі: солдати, сержанти, офіцери. Багато орденоносців, є й повний кавалер ордена Богдана Хмельницького.

Зізнається, що своїм героєм вважає дружину Катерину, якій разом із двома дітьми через блокпост вдалося вирватися з окупованого Маріуполя і дістатися до евакуаційного транспорту. Наразі родина в безпеці, за це Герой вдячний усім, хто, ризикуючи своїм життям, рятував його сім’ю, і місцевому депутату Андрію Гордійчуку, який взяв на себе розміщення родини та розв’язання різноманітних проблем.

“Золоту Зірку” Герою України вручає Президент

“На війні складно, – веде далі Андрій Круглов. – Комусь важко постійно бути психологічно готовим до бою. У нас була ситуація, коли на позиціях ліворуч від нас противник уразив бойову машину. Ще за деякий час — машину на позиціях праворуч від нас. І я відчуваю, які думки в декого з моїх людей. Вони розуміють, що наступними можемо бути ми. Я підібрав щирі слова, які сам хотів би почути в такий момент. На завершення додав: ми не можемо дозволити їм літати в нашому небі. Ми на своїй землі і тільки ми можемо її захистити. Всі розвернулися і сіли у свої бойові машини. А за декілька хвилин ми знищили ціль”.

Наголошує, що командир має розуміти та бачити повітряну обстановку, буквально відчувати її. Коли треба вимкнути апаратуру, коли змінити позицію.

“Є багато заходів, які допомагають нам, “шепетівським мажорам”, уникнути ураження й перемогти ворога. Багато чого мене навчили мої командири. Тепер я навчаю своїх підлеглих. А ще їх навчає війна. Всі тактичні прийоми вони випробували не тільки на навчаннях, а й у бою”, – каже підполковник.

За його словами, найголовніше у протиповітряному бою — злагодженість роботи підрозділу. Вирішальне значення має кожна секунда. Він, як командир дивізіону, перебуває в командно-штабній машині. Отримує інформацію від вищих командних пунктів та від бойових розрахунків. Бойовий розрахунок самохідної вогневої установки — чотири військовослужбовці: командир, заступник, оператор і механік-водій. Всі дані  невпинно оновлюються, всі рішення командир має приймати дуже швидко. Захоплення і супроводження цілі, підготовка ракет до стрільби, підготовка польотного завдання для ракети, визначення оптимального часу для пуску. В якийсь момент оператор вмикає передавач підсвічування. Цієї миті в кабіні льотчика прилади подають звукові і світлові сигнали. Він розуміє, що по ньому ведуть вогонь.

Після бою оператори зенітного ракетного комплексу виходять із машин з “квадратними” очима. Бо під час протиповітряної дуелі постійно вдивляються в індикатор, аби помітити і ні на мить не випускати з уваги маленьку цятку – ціль. Він навіть кліпнути оком не може. Оператор мусить не пропустити мить, коли від цятки відділиться ще менша цятка. Це протирадіолокаційна ракета, яка призначена для знищення засобів протиповітряної оборони. Бортові системи літака можуть виявити і захопити ЗРК як ціль майже за сто кілометрів. Як правило, десь за 30–50 кілометрів льотчики випускають ці ракети. Якщо бойовий розрахунок відразу помітить пуск ракети, то це дає йому 30 секунд часу, щоби блискавично швидко змінити позицію.

“Російські льотчики бояться нас. Не хочуть літати там, де ми їх збиваємо. Ми знаємо, що практично на кожний виліт рашистські стерв’ятники отримують два завдання. Перше, це робота по визначених координатах — бомбардування чи завдавання ракетного удару по цілях у визначеному районі. Друге, це пошук і знищення зенітних ракетних комплексів. Вони летять на завдання і шукають наші “Буки”, – каже військовий.

Додає, що завжди сумлінно готуються до виконання завдань. А після 2014 року підготовка набула нових рис, адже розуміли, що атакуватиме ворог, який має переваги чисельно та озброєнням. Розглядали всі можливі сценарії. Обмінювалися знаннями і досвідом під час різноманітних зборів командирів. Спілкувалися з льотчиками, аби вивчити їхні вразливі місця, щоб краще розуміти логіку дій ворожих авіаторів, їхні можливості.

“Росіяни нас недооцінювали. Були впевнені, що за декілька годин вони знищать більшість засобів Повітряних Сил ЗС України, а решта не зможе їм протистояти. А ми вистояли. І стоятимемо далі. Ми — на своїй землі, над нами — наше небо. Ми захищаємо свої родини, свою Батьківщину”, – наголошує Андрій Круглов.

За матеріалами Владислава Назаркевича, “АрміяInform”.

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook