Скорботний тиждень: громади Хмельниччини попрощались із полеглими героями

Полеглих у російсько-українській війні воїнів провели в останній земний шлях у Хмельницькій, Кам’янець-Подільській, Гвардійській, Шепетівській, Ярмолинецькій, Грицівській, Ізяславській, Полонській, Понінківській, Волочиській, Летичівській громадах. Вічна пам’ять і шана захисникам!

19 червня Кам’янець-Подільський у глибокій скорботі схилив голови, віддаючи останню шану Дмитру МІЦИКУ — воїну, що віддав життя за Україну.

Народжений 2 лютого 1983 року, Дмитро з 13 листопада 2020-го служив у лавах Національної гвардії України. Старший солдат, старший механік-водій бойової машини піхоти, він мужньо виконував свій обов’язок на передовій.

14 червня 2025 року, у районі Мирнограда на Донеччині, виконуючи бойове завдання, Дмитро загинув, проявивши незламну стійкість і вірність військовій присязі.

Цього ж дня Гвардійська громада в скорботі схилила голови, зустрічаючи на щиті захисника, якого довгий час вважали зниклим безвісти, жителя села Райківці Андрія ЦІМАРНОГО, 1988 року народження.

Захисник віддав своє молоде життя за Україну та за кожного з нас 6 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання, відданий військовій присязі та вірний українському народу,мужньо виконавши військовий обов’язок.

Кортеж із тілом героя пройшов через рідні вулиці села Райківці, де його зустрічали односельчани,друзі,рідні та знайомі — з квітами та прапорами України.

Волочиська громада у скорботі провела в останню путь мужнього захисника України — Дмитра БАГРІЯ. Молоде життя обірвалося на злеті — на 33-му році.

Дмитро народився 13 березня 1992 року в селі Лонки. У грудні 2024 року його мобілізували до Збройних сил України. Служив на посаді майстра безпілотних літальних апаратів у взводі БпАК «Аркан». 15 червня його серце зупинилося.

20 червня Хмельницький “на щиті” зустрів героя Сергія ГУБАРЯ.

Чоловік народився в селі Карпівці Старосинявського району. Мобілізували до війська в квітні 2023-го. Він був зв’язківцем у лавах 86-го батальйону 106-тої окремої бригади ЗСУ. Загинув Сергій Губар 16-го червня на Покровському напрямку. Герою назавжди 35. У нього залишилися батьки, сестра, дружина і донька. Поховали Сергія Губаря на Алеї Слави у Раковому.

А Кам’янець-Подільський провів у засвіти старшого солдата Олександра БАБКА, який народився 27 жовтня 1981 року.

Значну частину свого життя він присвятив служінню Батьківщині – став до лав Збройних сил у листопаді 1999 року й відтоді неодноразово брав участь у захисті України — під час строкової служби, у 2014–2015 роках, а з лютого 2022-го знову став до строю, коли ворог підступно вторгся на нашу землю. До самого кінця залишався на бойовій позиції — старшим механіком-водієм першого штурмового відділення третього штурмового взводу другої штурмової роти першого штурмового батальйону. Життя героя обірвалося 24 червня 2023 року в зоні ведення бойових дій у районі населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області.

Цього ж дня хмельничани провели в останню земну дорогу героя Анатолія ГУЦАЛА.

У лютому 2023-го року чоловік став на захист держави. Спершу служив на Запорізькому напрямку, а потім на Донецькому. Після виходу на бойове завдання зв’язок із бійцем обірвався. Більше року його вважали безвісти зниклим, нещодавно стало відомо — він загинув 25 квітня 2024-го року.

У захисника залишилася дружина та двоє доньок. Вічний спочинок герой знайшов на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове. Йому назавжди 53 роки.

21 червня жителі Грицівської громади, що на Шепетівщині, провели в останню земну дорогу Василя ОНІЩУКА, мешканця села Саверці.

Василь народився 15 вересня 1988 року в селі Лотівка, Шепетівського району, Хмельницької області. 10 березня 2025 року Василь був призваний на військову службу по мобілізації Оболонським районним у місті Києві ТЦК та СП та мужньо став на захист Батьківщини. Служив розвідником-гранатометником розвідувальної групи, солдат військової частини А4030, у складі 71-ї окремої єгерської бригади.

11 червня 2025 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації проти України, в районі ведення бойових дій біля населеного пункту Новомиколаївка, Сумського району, Сумської області, Василь Оніщук загинув.

Цього ж дня Ізяславщина зустріла “на щиті” 35-річного жителя села Сошне, старшого солдата, механіка евакуаційного відділення взводу технічного обслуговування озброєння та військової техніки 3-го батальйону оперативного призначення Миколу КУЗЬМУКА.

7 листопада 2023 року рідні востаннє почули його голос. А далі — тиша. І тільки зараз, після завершення ДНК-експертизи, стало відомо: саме того дня, виконуючи бойове завдання на Запоріжжі, Микола загинув.

У місцевому храмі відбулася заупокійна служба священнослужителями Православної церкви України. А далі — поховання з усіма військовими почестями у рідному селі.

Також провели в останній земний шлях Володимира ОСТАПЧУКА з Понінківської громади, що на Шепетівщині.

17 червня 2025 року, під час виконання бойового завдання, загинув старший солдат Остапчук Володимир Васильович, 29 квітня 1994 року народження — командир 4 відділення безпілотних авіаційних комплексів типу “камікадзе” батальйону безпілотних систем військової частини 3028 Національної гвардії України.

23 червня у скорботі була Гвардійська громада Хмельницького району — у бою за Україну загинув земляк, воїн, патріот України Андрій КАРМАЛІТА, 12 березня 1991 року народження.

З початком повномасштабного вторгнення не зміг сидіти, склавши руки. Загинув 20 червня 2025 року під час виконання бойового завдання, відданий військовій присязі та вірний українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок.

Кортеж із тілом героя пройшов через рідні вулиці села Гвардійське, де його чекали сотні людей — з квітами та прапорами України.

Цього ж дня штаб-сержант Олег ВОДЯСОВ повернувся “на щиті” до рідної Шепетівки.

Хоробрий воїн, стрілець-снайпер 1 десантно-штурмового відділення, 1 десантно-штурмового взводу, 1 десантно-штурмової роти, 1 десантно-штурмового батальйону, штаб-сержант Олег Водясов народився 14 жовтня 1975 року в місті Хмельницький. Його військовий шлях розпочався у військовій частині у місті Ізяслав, де він служив на посаді начальника складу. У 1999 році Олег повернувся до рідної Шепетівки, де продовжив службу у військовому комісаріаті, а з 2008 року обіймав посаду інструктора. У 2012 році його призначили до одної з військових частин у Шепетівці на посаду головного сержанта взводу роти забезпечення, а вже наступного року — до військової частини у місті Чортків Тернопільської області, де він виконував обов’язки начальника складу відділення матеріально-технічного забезпечення.

У березні 2024 року Олег поїхав на навчання до Житомира. Звідти — на передову. 25 квітня востаннє зателефонував дружині. Сказав, що вирушає на завдання та більше на зв’язок не виходив. 29 квітня 2024 року родина отримала страшне сповіщення: Олег Водясов зник безвісти. Згодом стало відомо: Олег загинув 25 квітня 2024 року.

Також громада Ярмолинеччини, що в Хмельницькому районі, провела в останню земну дорогу свого славного сина, героя, жителя села Шарівка, солдата ЗСУ Руслана КУХАРЯ, який деякий час вважався зниклим безвісти, але зрештою встановлено факт його загибелі 13 червня 2025 року на Сумщині.

Прощання із героєм відбулося на Центральній площі селища. У скорботі рідні, друзі, знайомі, сусіди, односельчани, земляки.

23 червня у Полонному на Шепетівщині провели в останню путь захисника Олександра ЛАВРИНЮКА, який народився 15 квітня 1983 року.

Гранатометник 2 єгерського відділення 2 єгерського батальйону вважався зниклим безвісти. Нещодавно стало відомо про його загибель в районі населеного пункту Новопокровське Покровського району Донецької області.

У скорботі була й Летичівська громада — “на щиті” зустріли земляка, жителя села Грушківці, молодшого сержанта ЗСУ Віталія КОШЕЛЮКА, який народився 21 травня 1997 року.

У липні 2023 року став до лав захисників України. За видатну особисту хоробрість та відвагу під час виконання бойових завдань, самовіддане служіння народу України, вірність присязі, сумлінне виконання військових обов’язків та патріотизм нагороджений найвищою державною військовою нагородою – відзнакою Президента України – «Хрест бойових заслуг».

24 червня Кам’янець-Подільська громада попрощалась зі своїм земляком – солдатом Олександром БУДЗІНСЬКИМ.

Захисник народився 17 червня 1975 року в мальовничому селі Михайлівка Дунаєвецького району. З 13 листопада 2024 року Олександр проходив військову службу у лавах Збройних сил України, мужньо виконуючи свій обов’язок як солдат, захищаючи спокій нашого неба.

Його земний шлях обірвався 20 червня 2025 року у стаціонарі Комунального некомерційного підприємства «Кам’янець-Подільська міська лікарня». Громада провела захисника в останню путь, віддавши належну шану його світлій пам’яті та спокою.

Вічна пам’ять і шана полеглим захисникам!

(Фото: скриншоти ТРК “Місто”, Інфодім, Кам’янець-Подільської міськради, Гвардійської сільради, Шепетівської міської ради, Ярмолинецької селищної ради, Грицівська селищна рада, Ізяславська міськрада, Понінківська селищна рада, Волочиська міськрада, Летичівська селищна рада)

ТЕМИ: ВІЙСЬКО

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook