Головна → Новини → Скорботний тиждень: Шепетівська громада втратила захисницю і захисників

Скорботний тиждень: Шепетівська громада втратила захисницю і захисників

Військо

14 Березня, 2025

2502

У Шепетівській громаді цього тижня оплакують захисницю та захисників, життя яких обірвала російсько-українська війна: Наталію Колінчук, Валентина Стецюка, Ігоря Хавронюка, Сергія Ткачука.

Про непоправну втрату для жителів громади сповістили у Шепетівській міській раді.

Завтра, 15 березня, на центральній площі райцентру відбудеться прощання із військовослужбовицею Наталією Колінчук. Цей день оголошено днем жалоби.

“5 березня 2025 року обірвалося життя відданої доньки України, молодшого сержанта Колінчук Наталії Володимирівни, 15 червня 1982 року народження, серце якої було сповнене любові до України та її народу”, – повідомили сумну звістку у муніципалітеті.

Учора, 13 березня, схиливши голови у пошані, Шепетівська громада зустрічала ще одного воїна, який “на щиті” повернувся додому — стрільця-снайпера десантно-штурмового відділення, солдата Валентина Стецюка.

Боєць був родом із села Пліщин. Зростав добрим, чуйним, товариським. Рано залишився разом із братом без батька. Навчався у Грицівському вищому професійному училищі, працював у бригаді лісорубів, а згодом на деревообробці у рідному селі. Разом із дружиною Тетяною виховували трьох синів: Ігоря, Олександра та Дмитрика.

Торік 9 вересня Валентин був мобілізований на військову службу. А 5 березня цього року загинув на полі бою під час виконання військового обов’язку. Йому навіки 37 років.

Днем раніше, 12 березня, шепетівчани попрощались із мужнім солдатом 49-річним Сергієм Ткачуком.

Він був родом із невеличкого села Городище. Згодом сім’я переїхала до Шепетівки, де й пройшла його юність. Також рано залишився без батька.

“Цей біль залишився з нашим героєм назавжди, та, попри все, він завжди залишався надійною опорою матері та брату. Він був працьовитим та відповідальним хлопцем, тому легко опановував нові навички та завжди прагнув працювати на совість. Потім була армія, службу проходив у Львові, а згодом – в Сокалі, де виконував обов’язки охоронця. Цей період загартував характер юнака, зробив ще сильнішим та витривалішим. Після повернення до цивільного життя працював на хлібозаводі. Як і багато українців, шукав можливості для заробітку, аби забезпечити майбутнє”, – розповіли про героя в муніципалітеті.

А коли в країні настала війна, Сергій не зміг залишатися осторонь — у травні 2024 року долучився до лав ЗСУ.

5 лютого 2025-го Сергій востаннє спілкувався з коханою дружиною Іриною, разом планували відпустку, яку мав отримати 20 лютого. Наступного дня вирушив на бойове завдання. Страшна звістка дійшла до дружини 6 березня.

Сьогодні, 14 березня, Шепетівська громада провела в сотанню путь ще одного земляка — хороброго солдата 44-річного Ігоря Хавронюка.

Шепетівчанин був середньою дитиною в сім’ї, де, окрім нього, росли дві сестри – Олена та Катерина. З дитинства він був допитливим і енергійним хлопчиком, якого батьки виховували в атмосфері любові та взаємопідтримки.

“У шкільні роки Ігор потрапив у аварію, отримавши серйозну травму ноги. Це стало справжнім викликом як для хлопця, так і для його родини. Довгі місяці лікування, реабілітація, болючі процедури – усе це вимагало надзвичайної сили волі. Ігор був змушений тимчасово припинити навчання, але не здавався”, – пишуть про бійця в міськраді.

Завдяки наполегливості та бажанню розвиватися, юнак у 2002 році отримав атестат. Потім одружився та у 2003 році у його житті з’явилася найбільша радість – народився син Михайло, а через рік другий син – Максим. Він безмежно любив своїх дітей, намагався зробити їхнє дитинство щасливим та безтурботним.

У 2012 році родина переїхала до села Пліщин. Там вони придбали будинок і почали будувати своє життя з чистого аркуша. Ігор працював на місцевій фермі, згодом займався валкою лісу – будь-яка робота, яка могла забезпечити родину, була для нього важливою.

Утім, всі плани на життя змінила війна. 11 листопада 2024 року він долучився до війська. Сини дуже хвилювалися за батька. 12 січня цьогом року Михайло востаннє спілкувався з татом, після цього зв’язок зник. А через місяць завдяки його побратимам вдалося отримати від батька коротке голосове повідомлення: “Я на завданні… Живий, як тільки зможу – наберу…’’.

Рідні, отримавши звістку про зникнення безвісти, не втрачали надії на його повернення. Однак, 11 березня стало відомо, що Ігор Хавронюк загинув у бою 4 березня 2025 року.