“Тут зовсім інша війна”: історія досвідченого миротворця з військової частини на Хмельниччині

У військовій частині А2641, що дислокується на Хмельниччині, служать десятки військовослужбовців, які брали участь у миротворчих операціях з підтримання миру та безпеки у різних країнах світу. Серед них є Олександр.

У пресслужбі частини розповідають, що в нього за плечима 5 миротворчих місій на території інших держав — Косово, Кувейт, Ірак та Афганістан. У сукупності це кілька років життя, відданих службі за тисячі кілометрів від рідної країни. Та військовослужбовець й гадки не мав, що справжня війна попереду тут – у його рідній країні.

Олександр в ЗСУ із 1999 року, його дебют як миротворця відбувся у 2001 році в Косово.

“Я тоді ще проходив службу у десантних військах, був водієм-механіком БРДМ. Із десантниками і поїхав у свою першу місію. В Косово перебував у складі українсько-польського батальйону. У цій країні в мене було дві місії: перша – в період 2001-2002 років, друга – впродовж 2005-2006-го. Нашою загальною метою місії було стабілізувати ситуацію в регіоні, підтримувати мир, забезпечити безпечне й захищене життя місцевого населення. Безпосередньо мій підрозділ здійснював патрулювання, супроводження конвоїв, службу на блок-постах”, – розповідає Олександр.

Каже, що тоді, 21-річним, був певен, що потрапив на справжню війну. Але тоді й подумати не міг, що через 13 років на Батьківщині розпочнеться набагато більше пекло…

“Друга ротація в Косово була спокійніша, іноді здавалося що там вже війни і немає, конфлікт був заморожений. За ці дві ротації у Косово не лише збагатився досвідом, а й набув розуміння, яке має бути забезпечення особового складу для якісного несення служби. Там воно було практично ідеальним, починаючи від харчування до амуніції. Форми на кожну пору року, різновиди берців…”, – веде далі миротворець.

У 2003 році досвідченого бійця відрядили до складу 19 окремого батальйону РХБ захисту, що полетів до Кувейту.

“На той час ця країна була плацдармом для розміщення основної частини угруповання наземних військ Коаліційних сил, тому що від Іраку виходила загроза застосування хімічної зброї. В Кувейті ми були пів року, потім нас перекинули до Іраку. Там наш батальйон хіміків був включений до складу 5-ої окремої механізованої бригади. Я був в числі одних із перших, хто заходив в Ірак. Порівняно з Косово, було все важче, небезпечніше, і війна інтенсивніша, і клімат інший, спека просто нестерпна”, – пригадує Олександр.

За його словами, у 2012 році освоїв саперну справу і вже через рік у якості водія-сапера поїхав в Афганістан. Там півтора року брав участь у розмінуванні, патрулюванні, перевірці аеродромів, охороні та супроводі вантажів.

У військовій частині зауважують, що в усіх цих ротаціях Олександр і його побратими головним чином навчилися правильно діяти у бойовій обстановці, здобули натовський досвід у веденні бойових дій. І такі навички та вміння військовослужбовцю стали в нагоді на рідній Батьківщині, де у 2014 році росіяни розпочали війну.

“Коли війна прийшла у нашу країну, я на той час мав вже чималий бойовий досвід, добре знав і що таке війна, і обстріли, і як нести службу на блокпостах, і правила пересування колон військ та ще багато чого. Але навіть, якщо взяти всі мої ротації разом, то це ніщо, порівняно з тим, що зараз відбувається в Україні. Таке враження, що там ми майже не воювали, якщо співставити сьогоднішні бойові дії. Тут зовсім інша війна”, – додає Олександр.

На рахунку Олександра не одна ротація в райони проведення АТО/ООС. З перших днів широкомасштабного вторгнення він разом із побратимами брав участь у захисті столиці та розмінуванні деокупованих територій.

(Фото зі сторінки в/ч А2641)

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook