У громади Хмельниччини “на щиті” повернулись захисники

Цими днями жалобу за полеглими було оголошено у громадах у різних районах Хмельниччини. В останній земний шлях проводжали героїв у Хмельницькому, Нетішині, Ізяславі, Красилові, Шепетівці, Судилківській і Берездівській громадах. Вічна шана полеглим героям!

11 листопада в селі Манятин, що у Берездівській громаді, відбулося прощання з полеглим захисником Олександром МИТЮКОМ, який, виконуючи обовʼязки військової служби, вірний військовій присязі, виявивши стійкість і мужність, гідно захищав територіальну цілісність та державний суверенітет України.

Командир 2-го штурмового відділення 2-го штурмового взводу 2-ї штурмової роти військової частини А4640, сержант Олександр Митюк народився 16 травня 1981 року. Загинув 8 червня 2023-го при зіткненні з ворогом в районі населеного пункту Новоданилівка Оріхівського району Запорізької області.

12 листопада навіки додому — у Красилівську громаду, повернувся стрілець-снайпер десантно-штурмової бригади – солдат Михайло АНТОСИНА, 1995 року народження, який вважався зниклим безвісти з січня 2023 року.

Жителі та гості міста навколішки, живим коридором пам’яті провели в останню дорогу земляка.

Панахида за загиблим пройшла в Свято-Троїцькому храмі Православної церкви України міста Красилів. Прощання з героєм відбулось на площі Незалежності, а поховали військового на Алеї Слави місцевого кладовища.

Учора, 13 листопада, у Хмельницькому в останню путь провели старшого лейтенанта Костянтина РУЩИНА.

Чоловік навчався у Хмельницькій СЗОШ №21, нині це гімназія №21. У 2020 році закінчив Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Після випуску служив у лавах Херсонського прикордонного загону. Повномасштабне вторгнення Костянтин Рущин зустрів у Чонгарі, звідти потрапив у полон, у якому перебував до квітня 2022-го року. Після звільнення продовжив нести службу вже у 7-му прикордонному Карпатському загоні. Унаслідок ДТП 11 листопада чоловік загинув. У нього залишилися дружина, батьки, брат та сестра. Поховали героя на Алеї Слави. Йому назавжди 25 років.

Цього ж дня зі сльозами на очах та почуттям важкої втрати, навколішки, схиливши голови в скорботі, з прапорами і квітами воїна Юрія СТАНІСЛАВЧУКА зустріли і провели в останню дорогу у Нетішинській громаді.

9 листопада в місті Лубни, що на Полтавщині, помер 44-річний нетішинець, воїн Юрій Станіславчук, штаб-сержант, військовослужбовець в/ч А0458. Приїхавши на декілька днів додому у коротку відпустку, він поспішав на передню лінію фронту до своїх побратимів, але в дорозі йому стало дуже зле. Лікарі до останнього боролися за життя героя, однак врятувати його не вдалось.

Поховали полеглого захисника на кладовищі міста Ізяслав.

Також 13 листопада у Судилківській громаді на Шепетівщині зі скорботою та болем у душі в останню земну дорогу провели в селі Городище оборонця рідної землі – Романа ПАСИНЮКА.

Чоловік народився 27 січня 1989 року у місті Шепетівка. У вересні 2023-го Роман Пасинюк був призваний на військову службу за мобілізацією. Гранатометник 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону однієї з військових частин, солдат Роман Пасинюк хоробро захищав рідну землю на сході України і віддав найдорожче – своє життя. Загинув 12 лютого 2024 року в районі населеного пункту Авдіївка Донецької області.

Провести захисника до місця останнього спочинку прийшли побратими, представники духовенства, місцевої влади, жителі громади, друзі, однокласники і всі, хто знав Романа. Односельці зустріли воїна та провели в останню дорогу живим коридором шани.

Поховали Романа Пасинюка з усіма військовими почестями.

У Хмельницькому сьогодні, 14 листопада, попрощались із 27-річним героєм Максимом АЛЕКСАНДРОВИМ.

Переїхавши у 2022 році разом з сім’єю до міста із Бердянська Запорізької області, згодом добровольцем вступив до лав ЗСУ. Був мінометником. Виконував завдання на Донеччині, Луганщині та Сумщині. Під час служби отримав звання старшого офіцера. Помер 10 листопада цього року. У героя залишились дружина та двоє дітей. Поховали Максима Александрова на Алеї Слави міського кладовища.

Цього ж дня Шепетівська громада провела у засвіти молодого гранатометника з Плесни Миколу ШИКЕРУКА.

«На щиті» з війни повернувся в рідну Плесну гранатометник 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини старший солдат Микола Шикерук, який народився 21 жовтня 1998 року. Війна застала Миколу у рідному селі і він одразу, не вагаючись, вступив до добровольчого формування для оборони нашої країни. У липні 2022 року – мобілізований до лав ЗСУ. На службу був направлений знову ж до Національної гвардії, але у червні 2023 року – переведений до 3-ї Окремої штурмової бригади, де виконував бойові завдання надзвичайної складності.

Востаннє рідні чули голос Миколи 26 березня 2024 року. Він зателефонував та повідомив, що йде працювати і перетелефонує згодом, адже 27 березня мав привітати сестричку з днем народження. Та замість вітань рідні отримали страшну звістку, що виконуючи бойове завдання Микола зник безвісти. Через сім місяців стало відомо, що старший солдат загинув 27 березня 2024 року у бою поблизу Семенівки Покровського району Донецької області, мужньо виконавши свій обов’язок.

Вічна шана полеглим героям!

(Фото: Красилівська міськрада, скриншоти МТРК “Місто”, Нетішинська міськрада, Судилківська сільська рада, Берездівська громада, Шепетівська міська рада)

ТЕМИ: ВІЙСЬКО

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook