“Уламки авіаційної бомби були швидшими за нас”: солдат з Хмельниччини

Після поранення 25-річний солдат Святослав Морозюк проходить службу на посаді оператора обліку одного з відділів Шепетівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Військовий розповів для “АрміяInform” про службу, бої, поранення і плани після перемоги.

За два місяці до широкомасштабного вторгнення Святослав повернувся на рідну Хмельниччину з Нідерландів, будував плани на майбутнє. Проте вторгнення РФ змінило життя кожного українця. З 24 лютого він взяв до рук зброю та став на захист нашої країни від російських окупантів.

“До останнього не міг повірити, що в ХХІ столітті у центрі цивілізованої Європи може розпочатися масштабна війна. Того ж дня прийшов до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. На той момент з мого району був набір мобілізованих до окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» і я погодився, – розповідає Святослав.

У той же день, 28 лютого, він вирушив у Коломию в ППД. Там командири запитали, хто має бажання та готовий до виконання бойових завдань. Святослав не зволікаючи ухвалив для себе однозначне рішення. Так потрапив до 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону бригади.

Вже на початку березня виїхав в Київську область. Боронячи Київщину, солдат воював у різних населених пунктах: Кухарі, Олива, Слобода-Кухарська. Воїн розповідає, що страх звісно ж був, важко було налаштуватися. Але за день-два звик до постійних обстрілів.

“Найстрашніше було тоді, коли тихо, бо не знаєш, що ворог тобі готує. Прилітало зі всього: артилерія, міномети, фосфорні снаряди. Але найбільше ворог застосовував тоді авіацію. Позитивну роль зіграло те, що окупанти нас недооцінили, хоча й значно переважали в кількості. Вони не знали скільки нас і чим ми озброєнні, а ми цим скористалися, — розповідає гранатометник.

Завдяки вмілому командуванню, талановитим сержантам і самовідданості кожного, бійці стримали ворога, свою лінію оборони не просто не здали, а й успішно проводили штурмові дії і гнали та нищили окупантів. Втікаючи з Київської області, рашисти лишали сотні самохідок, бронеавтомобілів, танків, БТР і БМП, які потім наші оборонці застосовували проти них самих.

Під час одного з чергових авіаударів Святослав дістав важке поранення. Було це тоді, коли він з побратимами йшов стежкою на свою позицію, і зненацька прилетіло по сусідній.

“Ми стрімголов кинулися до найближчого укриття, але уламки авіаційної бомби були швидшими за нас. Пам’ятаю лише, як нас підняло, крутануло і гепнуло. Прийшовши до тями, я спочатку налякався, що осліп. Голова нестерпно боліла, у вухах пищало і свистіло. Мене з побратимами присипало товстим шаром землі, дерев’яними колодами з перекриття бліндажа. Я намагався за рахунок повороту голови хоч трішки хапнути кисню, і щоразу, при таких спробах, рот набивався землею. Я то втрачав свідомість, то знову приходив до тями. Вже потім побратими розповіли, що нас трьох шукали 2 години, а коли віднайшли під завалами, я і ще один були непритомними, третій від ворожих уламків загинув”, – розповідає солдат.

Святослав дістав травму хребта, голови, акубаротравму, рвані рани руки, від численних забоїв досі болить нога, лікарі сказали, що на черзі операція. Минув майже рік, а він досі продовжує реабілітацію.

“Наразі ходити можу. Основний удар прийшовся на хребет і голову. Є певні порушення в роботі нервової системи. Деякий час не міг нормально розмовляти, тому читав чимало спеціальних книг, щоб повернути чітке мовлення. Та головне, що живий, а організм молодий, так що відновлюся”, — каже воїн.

За висновком військово-лікарської комісії солдат Святослав Морозюк визнаний обмежено придатним до військової служби у воєнний час, тому від листопада 2022 року перевівся на одну із вакантних посад у Ізяславський відділ районного ТЦК та СП.

Солдат має мрію, і рахує дні до того, коли вона здійсниться:

“Одразу після перемоги над московським окупантом я беру квиток на потяг Хмельницький – Сімферополь і їду відпочивати в Алушту, з обов’язковим відвідуванням Нікітського ботанічного саду, — все, як з батьками у дитинстві. Мрії збуваються!”

(Фото “АрміяInform”)

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook