Унікальну знахідку з різновидом “тризуба” виявили в давньому городищі на Хмельниччині

Унікальний артефакт виявили на території давнього городища біля села Кузьмин Городоцької громади, що на Хмельниччині. Завдяки керамічній знахідці колекція зображень “тризуба” поповнилася ще одним рідкісним екземпляром та різновидом.

Про знахідку повідомив представник громадської організації “Україна Інкогніта” краєзнавець Дмитро Полюхович.

Артефакт випадково знайшов начальник відділу культури національностей, релігій та туризму міськради Олег Федоров. Він біля ями, яку розкопали чорнокопи у пошуках скарбів, назбирав жменю черепків. Один із них виявився особливим.

“Денце горщика було прикрашене гончарним клеймом у вигляді “тризуба”. Мародери, які колись нишпорили тут, не звернули на це уваги й викинули раритет як непотріб”, – зазначив Дмитро Полюхович.

За його словами, відкриття є сенсаційним. Оскільки гончарні клейма у вигляді “тризубів” на кераміці княжої доби зустрічаються надзвичайно рідко. Вони, зокрема, розглянуті у праці “Гончарные клейма Прикарпатья и Западной Волыни (опыт систематизации)”, авторства відомого українського історика й археолога, доктора історичних наук, науковця Віри Гупало. Дослідження було опубліковане у 1985 році.

Дмитро Полюхович звертає увагу: якщо двозубець у цій праці так і названо “двузубец”, то щодо тризубів використано евфемізм “триденс”. Навіть на початку так званої перебудови та гласності слово “тризуб” залишалося табуйованим в СРСР.

Враховуючи специфіку знахідки, оскільки гончарні клейма, як наголошує краєзнавець, є дуже вузькою темою, жоден із науковців, до яких він звертався за консультацією, навіть найавторитетніший, не зміг сказати щось певне. Усі, однак, зійшлися на думці, що артефакт є унікальним і сенсаційним та потребує більш детального дослідження.

“У ході консультацій прозвучало дуже обережне припущення, що господарем укріплення міг бути хтось із Рюріковичів. Нагадаю, станом на XIII століття нащадків легендарного Рюрика було вже так багато, що цілком можливо, що хтось із них осів у віддаленому укріпленні. Тим більше, що воно непросте й оперезане трьома рядами валів та ровів. Наразі можна впевнено говорити лише про одне: ми маємо ще один, досі невідомий різновид “тризуба””, – наголосив Дмитро Полюхович.

Щодо самого Кузьминсько-Остапківецького городища, в якому й знайшли рідкісну кераміку, то воно, за словами Дмитра Полюховича, оповите міфами та легендами. Більшість із них — стандартні, тобто такі, що мають аналоги чи не по всій Україні: про церкву, яка пішла під землю, а на Великдень, якщо прикласти вухо до землі, можна почути її дзвони; про проклятий скарб, який не можна брати, бо він принесе лише зло тощо.

Втім, доведеним є той факт, що тут було укріплення, яке знищили у XIII століття.

“Хто саме постарався — навіть археологи не скажуть. Донедавна всі вали городища були буквально встелені вістрями стріл. За ними можна було б визначити нападників. Але чорнокопи все ретельно вичистили, і ця сторінка історії Поділля повністю знищена “пошуківцями”. За спогадами “піонерів копу” на початку нульових за один вихід вони там “піднімали” по кілька десятків “наків” (так на чорнокопському жаргоні називають вістря стріл). Останніми роками там вже й не копають, бо весь метал вибрано”, – каже історик.

Повз укріплення колись проходив стародавній “Соляний шлях”, що зв’язував солеварні на теренах сучасної Коломиї з Київщиною. Він же поєднував Галичину і Поділля з іншими містами Русі.

Найвірогідніше, припускає краєзнавець, це була феодальна садиба (замок), а не звичайне укріплене селище. Втім, більш певно говорити наразі неможливо, бо розкопок та детального дослідження історики не проводили, лише обмір та візуальне обстеження. Залога цього замку, з одного боку, охороняла від розбійників велику ділянку важливого шляху, з іншого — могла брати мито за проїзд. Крім того, мандрівники могли зупинятися на ночівлю під захистом його укріплень, що також коштувало грошей.

(Фото надав Дмитро Полюхович)

ТЕМА: КУЛЬТУРА

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook