Війна в Україні для 59-річного добровольця з Хмельниччини стала п’ятою в житті

Із квітня 59-річний Микола Бондар з Хмельниччини воює на передовій у складі територіальної оборони. Для добровольця ця війна в його житті — п’ята. Каже, зараз українським бійцям часто доводиться воювати проти російських спецназівців, екіпірованих “до зубів”.

Перший бойовий досвід, як розповідає Суспільному Микола Бондар, отримав під час Придністровського конфлікту в 1992 році. Згодом, у 1994-ому була перша Чеченська кампанія, в 2008 році – Грузія. Упродовж 2014-2021 років — АТО/ ООС в Україні. У всіх військових конфліктах брав участь як боєць добровольчих формувань. А зараз, в боях за Україну, за словами чоловіка, йому довелося зустрітися з тими, з ким ще в радянські часи служив в армії, але тепер – вже по різні боки фронту.

“Коли нам розказують, що росіяни там голі-босі та не навчені нічому, то там десь на 100 000 доларів на кожному вдягнуто тільки екіпіровки і спорядження. І вона не російського виробництва”, – розповідає доброволець.

Було й таке, коли йому з побратимами довелося чинити спротив окупантам, чисельність яких перевищувала в декілька разів. При цьому, зауважує пан Микола, дев’ятеро наших тероборонівців протистояли сорока ворожим піхотинцям, які мали більший досвід ведення бойових дій. А в результаті в них були і вбиті, і поранені, та вже не захотіли лізти на позицію українського підрозділу.

Згадує військовий і про найважчі бої та своє поранення. Тоді, 9 травня біля села Богородицьке, що на кордоні Донецької і Харківської областей, він виконував обов’язки командиру взводу. Цього села вже немає, його зруйнували окупанти.

“Люди, які там проживали ще недавно, як правило прихожани московського патріархату з промитими мізками, тепер оцінюють справжній “руський мір”. Там в мене загинув побратим Микола Тимець. Але в них [російських окупантів] було підтверджених десь вісім “200-тих”, – говорить доброволець.

За його словами, проти українських військових у бою під Богородицьким воювали виключно російські офіцери – від полковника до старшого лейтенанта. Припускає, що це були краснодарські спецпризначенці, добре підготовлені та екіпіровані.

“В тому бою мені пощастило кільканадцять разів. Спочатку до нас підкралися снайпери, фактично другий постріл — і в мене був “200-ий”. А далі – 12 годин бою. В мене була пробита каска, кусок чуба лишився в касці. Але Бог сказав, що я ще тут треба”, – додає Микола Бондар.

Після кульового поранення в шию і контузії нині боєць лікується в одному із медичних закладів Хмельницької області.

(Фото Суспільне. Хмельницький)

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook