“Янголи Маріуполя”: на честь 218 полеглих “азовців” розгорнули фотовиставку у Хмельницькому

У Хмельницькій художній школі розгорнули пересувну фотовиставку «Полк Азов – Янголи Маріуполя». Присвятили її 218 полеглим «азовцям». Тут можна не лише віддати шану мужнім захисникам та захисницям, а й дізнатись їхній життєвий шлях. Серед портретів загиблих оборонців Маріуполя є й воїни з Хмельниччини: Демчук Богдан, Гладій Роман, Карась Євген, Янін Олексій, Чернявський Олексій.

Ініціаторкою та організатором фотовиставки є Віра Литвиненко – мати загиблого бійця Владислава Литвиненка, засновниця громадської організації «Родини загиблих захисників України «Серце нАЗОВні». За її словами, головна мета виставки – розповісти про подвиги полеглих воїнів, аби люди знали, якою ціною здобувається наша перемога.

Владислав Литвиненко з позивним «Вектор» народився в невеличкому селі на Донеччині. Мати розповіла, що змалечку хлопчик мав сильний характер та завжди боровся за справедливість. Улюбленими хобі в нього були карате, плавання, тайський бокс та шахи.

«До полку «Азов» Владислав доєднався у 2015 році. Казав тоді: «Мамо, хто, як не я?». Він був дуже різностороннім хлопцем. У відпустках від служби навчався у Київському національному університеті культури та мистецтва на дизайнера інтер’єру. Владислав дуже любив життя, мріяв про родину, марив подорожами», – з біллю пригадує пані Віра.

Та, на жаль, справдитись цим мріям не вдалось. «Вектор» загинув 23 березня 2022 року внаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання в Маріуполі.

У пам’яті пані Віри назавжди залишились останні слова сина: «Насолоджуйтесь кожною хвилиною свого життя, радійте сонцю. В мене, звісно, були великі плани на майбутнє, однак я хочу, щоб ви знали – я ні про що не шкодую» – сказав Владислав на прощання.

Демчук Богдан з позивним «Вогник» проживав у селі Шарівка Хмельницької області. Хлопець марив «Азовом», тому 2015 році пішов служити в окремий загін спеціального призначення. До того ж, був активним учасником громадського формування з охорони порядку та кордону «Проскирівська сотня». Разом з іншими хлопцями возив гуманітарну допомогу на схід та брав участь в охороні правопорядку на тих територіях.

Загинув 29 квітня 2022 року під час оборони Маріуполя. Тіло Богдана так і не вдалось поховати, наразі воно перебуває на тимчасово окупованій території.

«Коли дізналась про загибель сина, мій світ потемнів. Ми втратили найстаршого в сім’ї чоловіка, люблячого тата, коханого чоловіка, прекрасного дядька та хрещеного. В перша місяці ми розчинились у цьому горі, я не бачила нічого – ні сонця, ні світу, навіть доньки не бачила. Лиш згодом, пройшовши ці етапи втрати, почала замислювати – хто мій син. Але я ніколи не дивилась на нього, як на воїна. Лише зараз зрозуміла його прагнення в житті. Богдан був дуже сильний духом і я побачила в ньому справжнього титана. Всіх цих мужніх славних воїнів, які 86 днів тримали оборону міста. Вони ніколи не ховались один одному за спини, лише йшли безстрашно в бій», – розповіла мати загиблого героя Тетяна Демчук.

Каже, Богдан часто говорив їй, що все буде добре та просив лише завжди залишатись українцями й жити щасливо.

Спогадами про вірного друга та побратима поділився керівник громадського формування «Проскирівська сотня» Валерій Підкадюк. Чоловік зауважує, що як би не було тяжко усвідомлювати втрати рідних, потрібно розповідати про їхні подвиги.

«Свій бойовий шлях «Вогник», розпочав з нашого формування, яке ми створили у 2014 році для військово-патріотичного виховання молоді. Коли ми поводили тренування, всі інструктора завжди звертали увагу на Богдана й казали, що з нього точно буде толк. В 2014 році нам запропонували прийняти участь у заходах охорони порядку у Бердянську. Богдан одразу погодився. Тоді я ще не міг збагнути, чому він саме – вогник. Ці очі блискучі, ямка на бороді кучерявий такий. Завжди він був до всіх відкритий, ніколи не відмовляв у допомозі. Від нього йшло так тепло, світились очі. Досі не можу повірити у цю втрату. Та, на жаль, наш вогник згас», – згадує Валерій Підкадюк.

Кожен із 218 оборонців Маріуполя назавжди залишиться у пам’яті мільйонів українців. Ще 700 “азовців” перебувають у ворожому полоні, тому вкрай важливо робити все, аби їх повернути додому.

Виставка по вулиці Проскурівська, 65, працюватиме ще впродовж місяця. Тут можна не лише віддати шану мужнім “азовцям”, а й долучитись до збору коштів для звільнених із полону учасників легендарного полку.

Єлизавета Сергієнко (фото авторки)

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook