Знущання і брехня: воїн-лісівник із Хмельниччини пережив жахіття ворожого полону

До повномасштабного вторгнення Федір Осіпов працював майстром лісу Хмельницького надлісництва. У перші дні війни, як і більшість його колег-лісівників, добровільно відправився у військкомат. Проте мобілізували чоловіка до війська лише у березні 2023-го. Через декілька місяців він з побратимами потрапив у вороже оточення, а далі — майже два роки жахливих російських катівень. 4 липня воїна разом з іншими військовополоненими обміняли.

Нині Федір Осіпов на реабілітації. Його колеги із філії “Подільський лісовий офіс” поділились історією героя.

Після мобілізації чоловік пішов служити до 42-ї окремої механізованої бригади. Призначили Федора на посаду старшого стрільця. Екіпірували за всіма правилами – видали бронежилет, кевларовий шолом. Досвідчені бійці поділилися досвідом, як вести себе в бойових умовах.

На передову захисник потрапив 10 липня. Їхню бригаду відправили на “гарячий” напрямок — під Кремінну на Донеччині. Понад півтора місяця хмельничанин відважно воював на “нулі”. Щодня мріяв про перемогу й повернення додому, до улюбленої роботи в лісі.

“Під час одного із бойових буднів значно переважаючий підрозділ росіян оточив позицію українських захисників, серед яких був і Федір Осіпов. Старший групи доповів командирові про небезпеку оточення. Їм надійшов наказ відступити, та вже було занадто пізно – орки оточили позицію і поливали з усіх боків автоматним і кулеметним вогнем. Відбивалися бійці до останнього патрона. Та сили були надто не рівні. Вцілілих і поранених українських бійців взяли у полон. Відібрали особисті речі, зброю, броніки”, – переповідають історію колеги лісівники.

Як зізнається Федір, їм пощастило, що відразу не розстріляли. Полонених спершу відправили в колонію на Луганщині, відтак 10 грудня 2023 року етапували до росії.

Тримали бранців у СІЗО або виправних колоніях. Били, знущалися, годували так, аби не померли з голоду. Утримували у нелюдських умовах, у переповнених камерах. На всіх місця не вистачало. Тож спали по черзі. Жодної медичної допомоги не надавали.

“Найбільш жорстоким було психологічне знущання. Змушували співати російський гімн, постійно переконували полонених, що їхні рідні загинули, намагаючись зламати дух. Їх повністю ізолювали від реальності. До них не підселяли новоприбулих, щоб ті не розповідали правду про ситуацію в Україні. Всю інформацію подавали спотворену”, – діляться у філії розповіддю Федора.

Його батько не зміг винести невідомості про полоненого сина й помер. На Федора вдома продовжували чекати сестра і дружина, вірили у його звільнення.

Майже 2 роки Федір Осіпов перебував у полоні. Схуднув на понад 10 кілограмів, загострилися й хронічні хвороби. Протягом усього цього часу, зізнається, мучила невідомість, бо не знав, що з ним буде і чи повернеться взагалі додому. Коли ж ставало неймовірно важко, згадував свій ліс, стежки, якими ходив. Пробував згадати спів птахів. І це додавало сил…

Федора Осіпова разом із іншими військовополоненими обміняли 4 липня. Зустріли звільнених бранців на білоруському кордоні, одягли в чисту одежу. Зараз чоловік із побратимами проходить реабілітацію. Їх обстежують, лікують. Щохвилини він думає про свій дім, про сестру й дружину. А ще, каже, з нетерпінням очікує того дня, коли знову опиниться у лісі й візьметься за улюблену справу, якій присвятив усе життя.

Як повідомляв ХМ-ІНСАЙД, усі жителі громади на Хмельниччині урочисто зустріли звільненого з ворожого полону земляка Юрія Поліщука.

ТЕМА:ВІЙСЬКО

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook