«Хрест доблесті» для відмінника понтонно-мостової справи: історія захисника із Хмельниччини

Вадим — родом із Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. З 2014 по 2017 роки служив у понтонно-мостовому батальйоні та був понтонером. Через певний час пішов на службу у артилерійську бригаду та виконував завдання як старший навідник. Нині він — командир відділення плавальних інженерних машин 211 понтонно-мостової бригади. Одразу, як почалась повномасштабна війна в Україні, повернувся з-за кордону і став на захист рідної землі.

Історією воїна поділились у відділенні комунікацій 211 понтонно-мостової бригади Сил Підтримки ЗСУ.

У цивільному житті Вадим працював у Чехії, займався будівництвом. У вільний від роботи час полюбляв різні виду спорту: футбол, гандбол та легка атлетика. Та коли в Україну повномасштабно зайшли російські окупанти, він одразу повернувся додому, щоб долучитись до лав захисників.

Пройшов навчався у Німеччині, де досвідчені фахівці понтонної справи ділились з ним своїм досвідом роботи на амфібіях.

«Моя робота як командира відділення плавальних інженерних машин полягає у розміщенні машин, виходом на воду, ставити задачі та відповідно їх контролювати. Це постійна робота з технікою, щоб скласти міст», – пояснює Вадим.

Розповідає, що власним прикладом показує, як працювати на тій чий іншій техніці чи виконувати різного роду завдання.

«Я несу відповідальність за свій екіпаж, їхнє життя, за всю техніку та за успішне виконання бойових задач. Звичайно, велику роль відіграє попередній досвід понтонера, але, незважаючи на це, стараюсь постійно розвиватись, вдосконалюватись та бути достойним прикладом для своїх побратимів, щоб вчасно вислухати, допомогти та підказати, що і як необхідно зробити», – каже військовий.

Вадим ділиться, що неодноразово бував на Донецькому, Луганському, Харківському та Куп’янському напрямках, де разом із побратимами виконував різні бойові та спеціальні завдання за призначенням.

«Ми з бійцями нашої бригади виконували бойові задачі. Займались зведенням фортифікаційних споруд, кидали єгозу, сітки МЗПшки, та багато іншого. На будь-якому напрямку завжди є ризик величезний, особливо коли робили бліндажі, рили окопи прилітали 120-ки…. було досить лячно, та ми завжди виконували всі завдання, попри ризик та небезпеку. Будь-яку роботу потрібно виконувати не лише швидко, але й якісно. Ворог завжди поруч, та наносить різного роду удари неочікувано та підло. Все, що ми робимо будуємо чи облаштовуємо, ми завжди робимо на совість. Адже будь-яка добре виконана робота – це безпека і життя побратима», – каже Вадим.

За відмінну службу та добросовісне виконання бойових задач, як повідомили у підрозділі, він нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України», та відзнакою Міністра оборони України «Хрест Доблесті».

«Перебуваючи на Куп’янському напрямку, я неочікувано зустрів свого друга. З ним ми не бачились близько 5-ти років та якось через війну в Україні не спілкувались повноцінно. Це була несподіванка для нас обох, така приємна зустріч. Поспілкувались, позгадували різні моменти з цивільного життя, та одразу домовились про те, що після перемоги обов’язково зберемось сім’ями», – згадує захисник.

А вдома на Вадима чекає дружина і двоє маленьких діток, заради яких він у війську, та щоденно, разом із побратимами, докладає всіх зусиль, аби пришвидшити перемогу.

Нагадаємо, раніше ХМ-ІНСАЙД публікував історії інших військовослужбовців 211 понтонно-мостової бригади: Андрія — командира відділення важких механізованих мостів та Юрія — водія електронавантажувача автомобільного відділення спецмашин.

(Фото надані відділенням комунікацій 211 понтонно-мостової бригади)

ТЕМИ: ВІЙСЬКО

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook