Із резиденції «королів» – у руїни: історія замку в селі на Хмельниччині

Нині село Зіньків, що на Хмельниччині, відоме передовсім брендовою “чорною” ковбасою. А колись тут була неформальна столиця чималої частини Поділля із найбільшим у краю замком. Оборонна споруда вистояла навалу татарів та османів, але зрештою постраждала від людської жадібності. Тепер залишились жалюгідні, але все одно величні руїни фортеці-резиденції.

Саме в Зінькові, як розповів краєзнавець, журналіст, член команди ГО “Україна Інкогніта” Дмитро Полюхович, була головна резиденція некоронованих королів краю магнатів Сенявських.

За його словами, “першозамок” для захисту населення від татарських набігів у 1458 році поставив воєвода Анджей Одровонж. Того ж року із дозволу короля Казимира IV Ягеллончика він надав Зінькову магдебурзьке право (король затвердив це у 1466 році). Від середини XV до початку XVI століть містечко було центром чималої Зіньківської округи, що простягалася до Дністра аж до сіл Лядава (Лядова) та Немія.

Незабаром спадкоємцями тих маєтностей стали Сенявські, які також володіли статками у містечках Сатанів, Меджибіж та Микулин (тепер Микулинці). І центром подільського “королівства” Сенявських та головною їх резиденцією став Зіньків.

“За Сенявських замок розбудували і він став одним із найбільших на теренах краю. Розташований був на крутосхилому мисі, що височіє над річкою Ушицею, був трикутним у плані, з трьома шестигранними баштами на рогах. Головна з них була чотириповерхова, а дві інші — триповерхові. В’їзд знаходився посередині південно-східної стіни”, – описує твердиню Дмитро Полюхович.

Коли у 1524 році турки й татари спустошили Поділля, то спалили й Зіньків. Обложили замок, але здобути його не змогли.

Дісталося замку і під час повстання під проводом Богдана Хмельницького. Під владою османів поруйнований замок полагодили і посадили там залогу.

В 1768 році Зіньківський замок став одним із головних опорних пунктів Барської конфедерації на теренах Поділля.

Після другого поділу Речі Посполитої Поділля відходить Російській імперії, у складі якої Зіньків отримує статус повітового містечка. Але вже у 1796 році повіт увійшов до складу Летичівського.

Оборонний вузол почало втрачати значення ще від початку XVIII століття. Після поділів Польщі та приєднання Поділля до Російської імперії замок став занепадати. Останнім власником Зінькова був Август Фрідріх Ебергард принц Вюртембергський, який у 1843 році продав місто та замок державній скарбниці. Згодом абсолютно ціле укріплення передали місцевому “сєльскому общєству”.

“У 1880-х роках в замку базувалася так звана “станова квартира” – канцелярія станового пристава та помешкання, де він жив із сім’єю. Більша частина замку ніяк не використовувалася. Хазяйновиті подоляни швидко зметикували, що така купа будматеріалів пропадає надаремне. Одразу ж знайшовся привід перетворити замок на каменоломню. Мовляв, старе укріплення може от-от впасти на розташовані під горою костел та обійстя міщан”, – розповів краєзнавець.

Тож за кілька років одне із найбільших укріплень краю розібрали майже вщент. На межі ХІХ-ХХ століть вже після знищення замку, як зауважив Дмитро Полюхович, місцеві євреї-крамарі в казематах облаштували льодярні де зберігали продукти, що швидко псуються. Від колись величного замку сьогодні залишилися лише руїни першого ярусу південної вежі та 4 каземати.

Додамо, що руїни замку у Зінькові є цінним об’єктом оборонної архітектури, який нагадує про історичні події минулого, і належить до пам’яток архітектури національного значення.

Також читайте за темою:

На Хмельниччині знайшли занедбану реліквію зруйнованого комуністами храму.

(Фото надані Дмитром Полюховичем)

ТЕМА: КУЛЬТУРА

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook