Науковці розгадали текст свинцевої грамоти часів Русі, знайденої на Хмельниччині (ФОТО)

Українським науковцям вдалося прочитати текст унікальної свинцевої грамоти ХІІ століття, знайденої архітектурно-археологічною експедицією минулого року під час розкопок у Хмельницькій області. Фахівцям знадобився майже рік, аби розгорнути щільні сувої стародавньої знахідки, зафіксувати, розчистити, вивчити текст і розшифрувати його. Титанічними зусиллями таємницю свинцевого “послання”, яке отримало назву “Грамота къ Мичеви”, розгадано. Про що йдеться у грамоті, та як відбувалося її дослідження, розповів археолог, старший науковий співробітник Національного заповідника “Софія Київська”, дослідник артефакту Тимур Бобровський.

Де знайшли свинцеву грамоту

Восени 2021 року архітектурно-археологічна експедиція Науково-дослідного центру Охоронної археологічної служби Інституту археології НАН України під керівництвом Павла Нечитайла здійснювала рятівні дослідження в одній із садиб у місті Полонне Шепетівського району. Як саме відбувалися розкопки, читайте в матеріалі “У Полонному поблизу храму археологи шукають підземний хід”.

Розкопки біля чотирьохсотрічного костелу святої Анни в місті Полонне (фото з архіву експедиції)

Полонне вперше згадується в літописі під 1169 роком. Вочевидь, поселення являло собою типове давньоруське місто, яке складалося з доволі потужної фортеці на вигині річки Хомора, до неї з північного сходу прилягав “посад” – поселення міських ремісників, промисловиків та купців.

Розкопки 2021 року велися на площі 200 квадратних метрів і охопили, скоріш за все, периферійну частину посадської забудови давньоруського часу, оскільки, крім кількох господарських споруд ХІІ століття, всі інші археологічні об’єкти належали до різних епох: VIII ‒ IX, XIII ‒ XV та XVII ‒ XVIII століть.

Саме тоді, розкопуючи поховання післямонгольської доби, один із учасників експедиції Дмитро Тимчук виявив залишки відкритого вогнища діаметром близько 1 метра, насиченого деревним вугіллям, серед якого траплялися уламки керамічних посудин кінця ХІ – першої половини ХІІ століть. У прошарку ґрунту, насипаному поверх вогнища, він і знайшов грамоту.

“Знахідка являла собою невеличкий шматочок свинцю, обліплений з усіх боків землею. Обережно зчищаючи бруд, археолог дістався металевої поверхні предмету, на якій стали помітні якісь вирізьблені літери. Одразу стало зрозуміло, що знахідка є неординарною. Разом із керівником розкопок Павлом Нечитайлом дослідники, як могли в польових умовах, очистили предмет, що виявився згорнутою в п’ять обертів свинцевою пластиною, зовнішню поверхню якого вкриває трирядковий напис”, – зауважує Тимур Бобровський.

Свинцева грамота одразу після її виявлення (фото Павла Нечитайла та Дмитра Тимчука)

Послання містило близько 130 знаків, понад 30 слів та 5 речень живої мови стародавнього населення Київського князівства. У науковців одразу виникла гіпотеза, що знахідка є свинцевою грамотою – своєрідним листом давньоруського часу, яких дотепер знайдено лише дві (обидві у Новгороді). Необхідно було розгорнути сувій, аби прочитати, що ж написано на прихованих ділянках пластини знайденої “Грамоти къ Мичеви” (“Грамоти до Міча”). Саме на цьому етапі до роботи долучився столичний художник-реставратор Віктор Голуб.

Як досліджували листи з минулого та що вони означають

“До початку реставрації знахідка являла собою згорнуту в п’ять щільних шарів свинцеву пластину розмірами 2,75 х 2,5 х 0,75 см та вагою 15,73 г зі слідами продряпаних на її поверхні знаків. Стан знахідки на той час був незадовільний: значні деформації, тріщини, часткова мінералізація металевої основи, щільні корозійні нашарування, перемішані з ґрунтом”, – каже Віктор Голуб.

За його словами, вже на перших етапах розгортання пластини напис кирилицею в три рядки на всю довжину пластини було виявлено також на її внутрішній стороні. Як встановлено реставратором, пластину було виготовлено зі свинцевого сплаву шляхом розклепування, через що її краї отримали нерівні хвилясті контури.

Грамота до, в процесі та після реставрації (фото Віктора Голуба)

Саме Тимуру Бобровському випало прочитати текст та реконструювати його зміст. Текст на обох поверхнях пластини зберігся майже повністю, за винятком окремих знаків, пошкоджених корозією металу вздовж згинів грамоти.

Відтак, за результатами реставраційних та подальших епіграфічних досліджень, науковцям вдалося промалювати літери. Виконані вони, як виявилось, наддіалектною формою давньоруської мови, вочевидь, київською говіркою ХІ-ХІІІ століть, з граматичним використанням книжних зворотів того часу.

При цьому з’ясувалося, що дослідники насправді отримали не один, а два окремі листи з минулого, кожен з яких починався зі слова “Грамота”. За начерками окремих літер дійшли висновку, що написані вони були різними людьми.

Після клопіткого процесу промальовки і розшифровки стародавнього напису, як розповідає Тимур Бобровський, весь текст на зовнішній поверхні грамоти може бути прочитаний так: “Грамота від Хитра та й до Міча, і до Гирла: вдвох зібравши худобу, натомість без Міча веди до Києва”.

Зовнішня сторона грамоти та промальовка тексту (фото Віктора Голуба та Тимура Бобровського)

“По суті, текст на зовнішній стороні грамоти є листом-розпорядженням господаря на ім’я Хитр своїм робітникам або молодшим родичам Мічеві та Гирлові, стосовно того, що, коли вони вдвох зберуть худобу (можливо, з випасів або в якості податків), один з них – а саме Гирл – має відігнати її до Києва”, – зазначає дослідник.

Але, як наголошує пан Тимур, виникло питання: чому “без Міча”, що ж такого сталося з головним героєм грамоти з Полонного? Відповідь знайшли у тексті, виконаному на звороті свинцевої пластини.

Зворотній бік грамоти (фото Віктора Голуба та Тимура Бобровського)

Цей текст зберігся трошки гірше, але більшість літер в ньому читається впевнено. Він також починається зі слова “Грамота”, отже, становить окремий лист, адресований особі на ім’я Міч. У підсумку, після ретельного вивчення змісту, зіставлення літер й за участі лінгвістів, текст на звороті грамоти з Полонного може бути витлумачений як доповнення до основного листа, написаного на зовнішньому боці.

Отже, в цілому документ мав такий зміст: “Грамота від Хитра та й до Міча, і до Гирла: вдвох зібравши до купи худобу, але без Міча веди до Києва. Грамота до Міча: а мати-но хворіє (а Дорож-но писав, але тобі не віддав), тож йди додому”.

“Це таке своєрідне господарське розпорядження, яке доповнюється інформацією про хворобу матері Міча, а також згадуванням неотриманого ним листа від якогось Дорожа та закликом повертатися додому, на відміну від іншого адресата, який мав відігнати згуртовану худобу до Києва”, – розповідає про тлумачення тексту Тимур Бобровський.

Відтак, розгадавши унікальну знахідку, науковці констатують, що грамота з Полонного – це зразок давньоруського письма, приклади якого раніше спостерігалися в берестяних грамотах ХІ-ХІV століття. Подальші лінгвістичні дослідження цієї писемної пам’ятки, як додає пан Тимур, будуть спрямовані на вивчення авторства тексту, походження згаданих у ньому імен, а також пов’язаних із грамотою подій.

Наразі ж унікальне послання зберігається у фондах Інституту археології. Що ж стосується авторів знахідки, то вони, за словами Тимура Бобровського, є справжніми героями.

“Ледь завершивши дослідження в Полонному, і Дмитро Тимчук, і Павло Нечитайло пішли до лав Збройних Сил захищати Україну на самому фронті. Я сподіваюся, що все у них буде гаразд, вони обов’язково здобудуть перемогу і цілими та неушкодженими повернуться додому, до своїх рідних, до археологічних досліджень, до знахідок і відкриттів, які на них чекають у майбутньому”, – додає науковець.

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook