Нова традиція українського меценатства – берегти культурну спадщину: історія Малієвецького музею

Щорічно, 13 квітня, у світі згадують меценатів і благодійників — тих, хто з доброї волі робить світ кращим. В Україні відомі імена цілих родин, які у попередні століття формували культурний простір, вкладали кошти, час і душу в мистецтво, освіту й науку. А сьогодні меценатство прирівнюють до волонтерства і саме з нього народжуються історії, які вражають масштабами і соціально-культурним значенням. Одним із яскравих прикладів такого волонтерського туризму на Хмельниччині став Малієвецький обласний історико-культурний музей.

НАРОДЖЕННЯ СПІЛЬНОТИ ДРУЗІВ МУЗЕЮ

До занедбаного графського палацу XVIII століття приїжджали люди з різних куточків країни. Вони не отримували за це грошей. Навпаки — вкладали власний ресурс: час, сили, енергію. Розчищали територію, заготовляли дрова для опалення старовинної будівлі, працювали фізично, щоб зберегти її від руйнування. Саме так, крок за кроком, народжувався музей. Історією народження спільноти меценатів поділилась ексклюзивно з читачами ХМ-ІНСАЙД директорка Малієвецького обласного історико-культурного музею Анастасія Донець.

“Це були дуже різні люди: вчителі, бухгалтери, менеджери, лікарі, представники туристичної сфери. Їх об’єднувало одне — бажання зберегти культурну спадщину. Згодом серед волонтерів сформувалося коло людей, які почали підтримувати музей системно. Вони щомісяця донатили на різні потреби — від базового утримання до розвитку музейних проєктів”, – розповіла Анастасія Донець

Саме ці люди, каже, стали прикладом сучасного українського меценатства. Серед них: Христина Сахарова та Надія Сахарова — давні друзі музею, які стояли біля витоків підтримки, Оксана Ракуха, Олена Крутоголов.

“Ці жінки фактично започаткували традицію регулярної допомоги Малієвецьому музею. Окремо варто згадати пані Марію Трофимчук. Завдяки її внеску музей отримав цілу колекцію порцеляни — надзвичайно цінні експонати, які стали основою відповідного музейного фонду”, – ділиться директорка закладу.

НОВИЙ ЕТАП: СПІВПРАЦЯ З ФУНДАЦІЄЮ

У 2024 році музей вийшов на новий рівень розвитку — розпочалася співпраця з меценатською фундацією ОЛОС. Про надбання музею в Маліївцях завдяки цій співпраці ХМ-ІНСАЙД писав неодноразово.

Цей крок став логічним продовженням багаторічної історії підтримки, що виросла з волонтерського руху у системне партнерство.

“Історія Малієвецького музею показує: сучасний меценат — це не лише великий бізнес чи гучні прізвища. Це звичайні люди, які регулярно підтримують культурні ініціативи, беруть на себе відповідальність за спадщину та об’єднуються навколо цінностей. Вони не чекають змін, а створюю їх власноруч”, – переконана Анастасія Донець.

РІК ЗМІН: ЯК МЕЦЕНАТСТВО ПРИШВИДШИЛО РОЗВИТОК МУЗЕЮ

Співпраця з ОЛОСом під керівництвом Тетяни Троян відкрила нову епоху — не лише в меценатській діяльності, а й у самому житті Малієвецького обласного історико-культурного музею. Йдеться про системні інвестиції у розвиток.

Завдяки фундації до наукової та експозиційної роботи музею було залучено 1,5 мільйона гривень — ресурс, який дозволив реалізувати низку важливих проєктів.

Серед ключових результатів:

• придбання люстри для холу палацу
• встановлення точної копії історичних вхідних дверей із левами
• реконструкція вартівниці
• придбання карети та коня для музейної стайні
• встановлення вікон і дверей у водонапірній вежі
• відновлення острівця на озері в парку
• облаштування території навколо Лебединого озера
• придбання порцелянового сервізу
• запуск стипендій для науковців
• реконструкція фонтану «Левова паща: виготовлення вази та маскарона для фонтану
• створення зони для пікніків
• придбання предметів гігієни для експозиції ванної кімнати.

“Це не просто перелік робіт — це комплексне відновлення простору, який починає жити повноцінним культурним життям. Найбільш показовим є інше: за один рік, завдяки підтримці фундації, музей реалізував програму, яка була закладена в концепції розвитку аж на п’ять років. Уявляєте? Фактично, меценатство тут стало інструментом прискорення історії”,- пояснює керівниця музею.

КОЛИ ПІДТРИМКА ДОРІВНЮЄ ДОВІРІ

Кейс із графським палацом у Маліївцях показує, що в Україні вже формується нова культура взаємодії між музеями та меценатами — культура, де можливе не просто збереження спадщини, а її активне переосмислення і розвиток.

Серед людей, які роблять результат можливим, Анастасія Донець називає ім’я Тетяни Скорої — людини, яка координувала всі процеси цієї масштабної трансформації.

“Ресурси — це не лише гроші. Час, знання, досвід і вміння керувати складними процесами — це часто значно більша цінність. І коли ці ресурси спрямовані на підтримку культурної інституції, на створення нової системи управління, виконання та відповідальності, це стає фундаментом для довготривалих змін.

Саме така робота зазвичай залишається “за кадром”, але без неї неможливий жоден результат”, – наголошує директора музею.

Згадують тут теплими словами й ідейного натхненника багатьох реалізованих проєктів Ігора Осипенка. Його бачення, ініціативність і залученість стали важливою частиною тих змін, які сьогодні можна побачити в оновленому просторі музею.

“Ця історія — про людей, які беруть на себе відповідальність за збереження історії для наступних поколінь. Про тих, хто вкладає — не лише кошти, а сенси.

Про тих, хто не просто підтримує культуру, а формує її майбутнє. І саме з таких історій сьогодні складається нова традиція українського меценатства”, – додала насамкінець Анастасія Донець.

(Фото надані Анастасією Донець)

ТЕМА: КУЛЬТУРА

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook