Після важкого поранення морпіх з Хмельниччини опановує протез і будує плани на майбутнє

За понад чотири роки служби це перше поранення 33-річного морпіха з Хмельниччини Олександра. Попри втрату кінцівки, захисник випромінює оптимізм і переконаний, що головне — не падати духом. Зараз він проходить реабілітацію, затято опановує ходьбу на протезі та будує плани на цивільне життя.

Історією захисника поділись у Центрі UNBROKEN.

Олександр Борщевський з Хмельниччини до повномасштабного вторгнення працював електриком. А вже на початку березня 2022 року без вагань поповнив лави ЗСУ: приєднався до 1-го окремого батальйону 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського, де увійшов до складу мінометного розрахунку.

«Я пішов захищати тому, що у мене сестра, двоє племінників, і мама. Я пішов заради них, щоб вороги не були у мене вдома», — говорить Олександр.

Цьогоріч у червні морпіх отримав своє перше і відразу важке поранення. Це сталося на Костянтинівському напрямку. Олександр разом з побратимами якраз виходив із позиції й наступив на протипіхотну міну, так звану “пелюстку”. Пів стопи на лівій нозі відірвало одразу, залишилась тільки п’ятка.

Ще на стабпункті військовослужбовцю сказали, що сенсу залишати ту частину кінцівки немає, оскільки він все одно не зможе на неї ставати. Столичні медики були такої ж думки.

«У Києві прийшло 6 лікарів вмовляти мене, щоб не залишати п’ятку, а ампутувати. Я кажу, що нема питань, ампутуйте», — згадує Олександр.

Київські медики ампутували ногу нижче коліна.

У липні захисник потрапив на реабілітацію до Львова. А вже за місяць занять із фізичної терапії отримав свій перший тимчасовий протез. Він звикає до залізної кінцівки та вчиться їй довіряти. Згодом Олександр отримає постійний протез.

«Якщо ампутація така, як в мене, або інша, то головне не падати духом. Бути на позитиві й дурного в голову не брати, що я нікому не потрібен, чи ще щось. Тако на позитиві та все буде добре», — переконаний незламний захисник.

Зараз головна мета Олександра — завершити реабілітацію та успішно опанувати ходьбу на протезі. А потім — одружитися із коханою жінкою, яка чекала його всі ці роки.

Також читайте історію військового Романа із Хмельниччини, який повернувся у розвідку після 14 операцій.

(Фото: Центр UNBROKEN)

ТЕМИ: ВІЙСЬКО

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook