Родинний палац дипломата УНР відроджують у туристичному селі на Хмельниччині

На Хмельниччині у знаному туристами селі Грушка, що неподалік Бакоти, група ентузіастів відроджує унікальний родинний палац представника української шляхти, дипломата УНР Яна Токаржевського-Карашевича. Маєток побудови XVIII століття у радянські часи займали голова колгоспу, а згодом сільрада. Більша частина приміщень не використовувалась. Нині його поступово перетворюють на музейний артпростір, паралельно рятуючи від руйнування.

Відновлення маєтку є частиною проєкту «Мальоване село», який реалізовує родин киян за підтримки Українського культурного фонду. ХМ-ІНСАЙД уже писав, як ці митці повертають життя у давні сільські хати в Староушицькій громаді, розписують стіни, криниці, а також зупинки давнім подільським орнаментом, стали ініціаторами відкриття скансену — етнографічного музею просто неба у селі Грушка. Тепер, як розповіла засновниця проєкту Адріана Вітер, відроджують палац аристократів.

За свідченнями істориків, Токаржевські-Карашевичі походять від давнього литовського роду, зв`язаного з Україною. Шляхтичі володіли на Поділлі чималою площею земель. Останнім представником цього благородного сімейства був український політичний діяч, історик, почесний лицар Мальтійського ордену Ян Токаржевський-Карашевич. Він на початку минулого століття служив радником українського посольства у Відні, Надзвичайним Послом в Османській імперії, далі працював в уряді УНР.

Радник посольства Української держави у Відні Ян Токаржевський-Карашевич

Інформації про родинний палац Токаржевських-Карашевичів у селі Грушка та про дату його побудови вкрай мало. Архівні записи вказували на початок XVIII століття. Але й це не було підтверджено. Тому Адріана Вітер вирішила зробити радіовуглецеве дослідження деревини з трьох балок, що тримають дах. Результат вказав на середину XVII століття – 1650 рік. Утім, деревину при зведенні палацу могли використовувати і з іншої будівлі.  

Відомо, що за радянської влади палац Токаржевських-Карашевичів використовувався як приміщення сільради і правління місцевого колгоспу. Досі він був поділений на дві половини. Одну частину приміщень займав Грушківський старостат, а другу половину маєтку радянська влада розпаювала працівникам колгоспу. Родина Адріани Вітер викупила ту частину, яка була в приватній власності, а комунальну – орендує. В окремих приміщеннях зробили косметичний ремонт та облаштували музейний простір.

У тих кімнатах, що були в кращому стані, помалювати стіни й підлогу, доповнили їх елементами інтерʼєру та меблями. Для облаштування музею, за словами пані Адріани, меблі в маєток збирали у всій громаді. Долучились і мешканці Грушки, чиї предки, як виявилось, працювали у цьому маєтку.

Тож зараз у палаці діє виставковий простір із фотозоною, галерея розписаних скринь, художня та сувенірна майстерня. Також облаштували експозицію про родину Токаржевських-Карашевичів, зокрема про їх останнього нащадка — Яна.

Відтворили кабінет, вітальню і спальню. Стіни кожної кімнати пофарбовані різним кольором, оскільки, за словами засновниці проєкту «Мальоване село», є свідчення, що стіни були не білі. Також їх оздобили декоративними вензелями й подільським орнаментом.

Неймовірною знахідкою поділилась й історик Оксана Лобко. Вона знайшла в архівах та передала музею фото останнього власника маєтку в селі Грушка Анастасія-Щенсного Токаржевського-Карашевича серед своєї колекції — рідного дядька Яна Токаржевського-Карашевича.

«В інтерʼєрі ми відтворили своє художнє бачення. Це приблизне відтворення маєтку подільської шляхти, яким він був колись», – пояснила Адріана Вітер.

Також читайте історію про резиденцію-фортецю в селі на Хмельниччині, яка постраждала через людську жадібність. 

(Фото надані Адріаною Вітер та зі сторінки у Фейсбуці “Мальоване село”)

ТЕМА: КУЛЬТУРА

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook