“Там ми і рятувальники, й психологи”: надзвичайник із Хмельниччини розповів про роботу на деокупованих територіях

Після повернення Збройними Силами України міста Херсон, зведений загін надзвичайників Хмельниччини вирушив на допомогу. 24 рятувальники та вісім одиниць рятувальної, інженерної й спеціальної техніки робили усе необхідне, аби якнайшвидше відновити постраждале місто. В складі зведеного загону був і Анатолій Денисюк.

Про відважного колегу та його відрядження на звільнених територіях розповіли в ГУ ДСНС у Хмельницькій області.

«У Херсон ми в’їхали приблизно о другій ночі, – пригадує Анатолій. – Перше враження від побаченого було трохи моторошне – в жодному вікні не було світла, навіть свічка не горіла, жодної людини чи транспорту – неначе місто-привид. Ми заночували в місцевому аварійно-рятувальному загоні спеціального призначення. Вже о шостій ранку нас проінструктували, розповіли, що маємо робити».

Коли засвітла їхали колоною, то бачили вже зовсім іншу картину – люди вітали нас з синьо-жовтими стягами, обличчя дітлахів та молоді були розфарбовані у такі рідні для кожного українця барви. Люди розповідали, що прапори закопували в землю в банках, ховали, хто де міг. Вони пережили 8 місяців болю, розпачу та нездоланної любові до Батьківщини.

За допомогою автокрана рятувальники прибирали з доріг на узбіччя знищену техніку, щоб не заважала проїзду. Але перед тим її обстежували сапери. Понад два тижні розбирали завали зруйнованих будинків, надавали допомогу мешканцям, помешкання яких були пошкоджені чи знищені. Адже окупанти завдавали та завдають ударів переважно по житлових масивах.

«Для місцевих ми були одночасно рятувальниками й психологами, – розповідає ДСНСник, – бо вони надзвичайно стривожені та перелякані, ми ж намагалися їх заспокоїти, допомагали спускатися в укриття».

Біля загону місцеві рятувальники розгорнули пункт незламності, аби люди приходили зарядити телефони і рідним подзвонити, технічної води набрати. Адже місто було без світла та води.

«Якби сьогодні мені сказали їхати повторно, я б навіть не роздумував, – розмірковує Анатолій, – за кілька годин би зібрався і вирушив. Адже побачив, що ми потрібні людям, Служба порятунку користується глибокою довірою народу».

За роботу в районах ведення бойових дій рятувальника нагороджено нагрудним знаком ДСНС України «Знак Пошани».

До того ж, Анатолію Денисюку довелося ліквідовувати пожежі та розбирати завали після ворожих обстрілів і на рідній Шепетівщині: місто і район під час повномасштабного вторгнення неодноразово потерпали. На місцях ударів по об’єктах енергетики чи критичної інфраструктури були першими саме вони – Герої без зброї.

«Бути відданим настільки ризикованій і в той же час одній із найгуманніших професій, можуть лише ті, хто знає їй справжню ціну. А вона полягає в захисті найціннішого, що є на Землі – життя людей. Переможемо лише разом!», – додають в Головному управлінні ДСНС Хмельниччини.

Читайте також:

Пройшов «гарячі» відрядження: історія медика-рятувальника із Хмельниччини

ТЕМА: СУСПІЛЬСТВО

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook