Врятувала понад 160 кажанів: волонтерка із Хмельниччини доглядає покинутих тварин і птахів

Родина засновниці громадської організації “Рукавичка” Галини Вдович із міста Славута на Хмельниччині понад п’ять років займається порятунком птахів та тварин, які потрапили у біду. Найбільшою знахідною для 34-річної волонтерки стали понад півтори сотні кажанів, яких хтось виніс до лісу взимку на вірну загибель. Після чотириденного догляду за крилатими хижаками жінка віддала їх до зоопарку.

Волонтерство Галини Вдович почалося більше п’ять років тому, коли вона випадково зайшла в зоомагазин і побачила дикого сокола з переламаним крилом у маленькій клітці. Як розповіла жінка Суспільному, крило хижого птаха почало гнити. Вона забрала пернатого додому й почала шукати порад серед інших волонтерів, вони й навчили основ порятунку диких тварин.

З того часу пані Галина та її родина рятують птахів і тварин, у тому числі й червонокнижних.

“Одного разу ми поїхали за 100 км, щоби врятувати чорного лелеку. Оскільки такі птахи дуже рідкісні, ми одразу ж вирушили до Києва, де спеціалісти могли надати йому кваліфіковану допомогу. Ветеринарів, які працюють із дикими тваринами, в Україні дуже мало, тому в складних випадках доводиться долати великі відстані, щоб знайти потрібну допомогу”, – розповіла жінка.

Пригадала ще одну, за її словами, незабутню історію порятунку сім’ї ласок під Кам’янцем-Подільським:

“Коли вбили їхню маму, маленькі ласенята залишилися самі. Ми доглядали їх десять днів, після чого передали в Одеський центр реабілітації, який спеціалізується на таких тваринах. В Україні існує кілька центрів допомоги диким тваринам, і ми намагаємося співпрацювати з кожним із них залежно від виду тварини, яку потрібно врятувати”.

Та чи не найскладнішим квестом для волонтерки став догляд за кажанами. Хтось викинув їх у лісі в січні 2025 року. Про це жінці розповіла знайома. Тож пані Галина вирішила забрати рукокрилих додому й виходити.

“Після підрахунку їх виявилося 164. Вони були сильно переохолоджені, адже опинилися у неприродних для них умовах. Половина з них була виснажена, важила менш як 25 грамів, а інша частина перебувала у відносно задовільному стані. Однак їхній стан залишався критичним, оскільки порушення місця зимівлі робило їх легкою здобиччю для котів, собак чи лисиць. Тому потрібно було терміново евакуювати тварин у безпечне місце”, – пригадала волонтерка.

Родина пані Галини живе у приватному будинку й, за її словами, не має спеціальних умов для утримання кажанів. Для них виділили кухню, яка не опалюється. Там відкрили вікно, щоби створити низьку температуру, необхідну для зимівлі. Швачка за професією, жінка швидко пошила спеціальні мішечки, у яких кажани могли спокійно впасти у сплячку до того дня, коли їх заберуть волонтери з рівненського зоопарку.

“Це була виснажлива, але необхідна робота. Я була не одна — реабілітологи з центру рукокрилих постійно залишалися на зв’язку, давали інструкції, а моя сім’я допомагала, хоча масштаби завдання були величезні. Уявіть, що у вас вдома раптово з’явилося 164 кошеняти, за якими потрібно доглядати, — саме так ми себе й почували”, – ділиться спогадами пані Галина.

Реабілітація тварин, каже, часто створює труднощі в побуті. Наприклад, коли рятували лебедя взимку, то поселяли його у ванну кімнату. І перед тим, як прийняти душ, птаха потрібно було спочатку винести, а потім обережно повернути назад.

До того ж, зауважує славутчанка, догляд за хворими тваринами потребує й фінансових витрат. У цьому їм допомагають небайдужі люди. Вони передають гроші або ліки, корм та інші речі.

(На фото, наданих Галиною Вдович, підопічні тварини та птахи, за якими доглядає її родина)

ТЕМА: ВОЛОНТЕРСТВО

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook