Після служби у війську лісівник з Кам’янеччини повернувся до улюбленої роботи

Володимир Овчарук 10 років життя присвятив роботі у лісі. Працював на посаді лілівника у філії “Кам’янець-Подільське лісове господарство”. На початку повномасштабного вторгнення рф не зміг стояти осторонь і мобілізувався у військо. Зараз повернувся до мирного життя і улюбленої професії.

Історією Володимира поділились у Спілці воїнів-лісівників України.

До великої війни чоловік стежив за лісом, за виконанням усіх лісогосподарських робіт – розведення та відновлення лісу, збирання насіння, догляд за ґрунтом і станом дерев. Коли прийшла повномасштабна війна не зміг стояти осторонь. Залишив вдома дружину і 12-річну доньку та добровільно, у березні 2022 року, мобілізувався.

“Важко сім’я сприймала те, що я йшов служити. Не хотіли відпускати, хоч і розуміли, що росіян треба гнати з нашої землі”, – пояснив Володимир.

Чоловік спочатку проходив службу у 36-му окремому стрілецькому батальйоні. Працював на посаді водія на Сумщині. Потім їх приєднали до 54-ї окремої механізованої бригади: об’їздив найгарячіші точки Донбасу. Потім була 3-тя окрема танкова бригада і Харківщина.

“Це були як раз ті дні, коли почали звільняти цю територію. Возив особовий склад на лінію фронту. Ми перші їхали по території, де ще вчора панували росіяни. Вщент розбиті будинки, все понівечене. І попри це там були люди. Вони виходили нас зустрічати зі сльозами на очах. Обіймали”, – пригадує воїн.

Багато речей чоловік згадувати не хоче. Досі боляче. Бо на зворотному шляху машина вже була забита пораненими. Дорогою постійні обстріли. Якщо не вчасно довезти – хтось міг не дожити.

“Кожен день в нас відрізнявся один від іншого. Ми вже знали як треба поводити себе при обстрілі, як ховатися. Часто хлопці попереджали, що тією чи іншою дорогою краще не їхати. Десь добряче давали газу”, – розповідає Володимир.

Після таких небезпечних поїздок власноруч займався ремонтом техніки, окрім своєї посади водія. Рук не вистачало. За майже рік служби чоловік жодного разу не був у відпустці.

Демобілізувався неочікуванно. Командир повідомив про звільнення, бо його мати з інвалідністю погано себе почувала, потрібен був догляд. Окрім нього опікуватись не було кому.

“Сім’я про моє звільнення нічого не знала. Зробив сюрприз. Приїхав без попередження. Дружина не повірила своїм очам. Довго обіймались, текли сльози. А донька взагалі перші дні від мене не відходила”, – ділиться захисник.

Та все ж повернення до мирного життя було нелегким. Володимир зізнається, що перші місяці мало з ким хотів спілкуватись. Кожної ночі бачив уві сні обстріли, поранених. Довгий час не було нормального сну. Але робота у лісі – це найкраща терапія. Зараз Володимир працює на посаді помічника лісничого.

(Фото зі сторінки Спілки у Facebook)

Також читайте історії інших лісівників-захисників:

Водій лісовозної машини у Летичеві залишив професію задля служби у війську. А інженер лісового господарства Ізяславської філії став командиром мінометного розрахунку на фронті. Також лісівник з Хмельниччини став водієм особливих рейсів на фронті. А його колега з Ярмолинеччини – сапером, щоб боронити країну.

ТЕМИ: ВІЙСЬКО, СУСПІЛЬСТВО

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами Facebook