ДЛЯ ДБР НЕДОТОРКАНИХ НЕМАЄ, – ВЛАДИСЛАВ ВАСИЛЬЄВ

Для громадськості Державне бюро розслідувань (ДБР) є не до кінця зрозумілим органом, який полює на «елітних» злочинців. Останнім часом почастішали повідомлення про обшуки, затримання, арешти… А їх фігурантами є високопосадовці, силовики, судді…

Про особливості викриття таких зловмисників, використання поліграфа, перезавантаження і високі зарплати відверто спілкуємося з директором Територіального управління ДБР, розташованого в місті Хмельницькому, 35-річним полковником Владиславом Васильєвим.

«ПРАГНЕМО БУТИ БЛИЖЧИМИ ДО ЛЮДЕЙ І ДОСТУПНІШИМИ…»

– Пане Владиславе, минуло трохи більше двох років з дня створення в Україні Державного бюро розслідувань, а вже заявили про його перезавантаження. Чому?

– Свою фактичну роботу Державне бюро розслідувань розпочало в листопаді 2018 року спочатку як центральний орган виконавчої влади, а з грудня 2019-го стало правоохоронним. Донедавна основним джерелом надходження матеріалів для ДБР були оперативні підрозділи Нацполіції, Служби безпеки, Державної прикордонної служби.
Звісно, ми вдячні колегам цих відомств за продуктивну співпрацю, але в умовах, коли саме правоохоронці є фігурантами кримінальних проваджень ДБР, виникла логічна доцільність створити власні оперативні підрозділи. Тому головним етапом перезавантаження став добір оперативників, які мають виявляти злочини, здійснювати оперативну розробку матеріалів і супровід кримінальних проваджень.

– Територіальне управління, що в Хмельницькому, поширює свою діяльність на 5 областей (Вінницька, Житомирська, Хмельницька,Чернівецька та Рівненська – ред). Чи не створює це незручності в роботі? Наприклад, долаючи відстань між областями, в дорозі втрачається дорогоцінний час …

– Цілком слушне запитання. Коли мене призначили на посаду у вересні 2020 року, я приїхав у Хмельницький і провів аналітику. З’ясувалось, що понад 60 відсотків часу слідчі ДБР проводили в дорозі, добираючись до місця вчинення злочину або для проведення певних слідчих дій. Тобто, цих 60 відсотків часу вони фактично не працювали.
Певним чином це й повпливало на зміни в організаційній структурі. Тепер центральний офіс Територіального управління і надалі розташовуватиметься в Хмельницькому, але в кожній області запрацюють окремі слідчі і оперативні відділи.
Для нас не було різниці, де саме вчинене кримінальне правопорушення. Слідчі виїжджали з Хмельницького в інші 4 області, як у відрядження. Однак зараз постійна дислокація в кожній з них не лише зменшить час прибуття у випадку потреби нашої негайної реакції. Ми прагнемо бути ближчими до людей і доступнішими.

– Де набираєте людей?

– Конкурси на посади слідчих і оперативників вже практично завершені, тривають призначення. Серед багатьох претендентів незалежна конкурсна комісія обрала найкращих. Чимало з тих, хто раніше працював у ДБР, перемогли і продовжують роботу в Бюро. Але є й нові обличчя з числа колишніх працівників Нацполіції, прокуратури, СБУ. От якраз зараз завершується добір кадрів, йде спецперевірка на поліграфі.

– Можна обманути «детектор брехні»? 

– (Сміється…) Ні. Принаймні мені такі випадки не відомі.

– До речі, подейкують, що екссиловики ідуть у ДБР заради високої зарплати. Це так?

– Зарплата справді висока. Середній оклад в оперативно-слідчого співробітника близько 40 тисяч гривень, а з урахуванням надбавок – це набагато більше. Як колишній співробітник Служби безпеки я таку зарплату ніколи не отримував. Тому, вважаю, що за такі гроші треба добросовісно працювати 24 на 7. І саме тому при призначенні кандидата на посаду в ДБР враховується, насаперед, його нульова толерантність до корупції. Ну навіщо йому при хорошій зарплаті іти на угоду з совістю?!

– А серед своїх підлеглих доводилось викривати корупціонерів? 

 – У нашому Територіальному управлінні, на щастя, ні. Але по Україні поодинокі факти є. Наприклад, в Полтаві, де слідчий ДБР за попередньою змовою із колишнім оперуповноваженим Нацполіції, а також із колишнім радником голови облдержадміністрації обіцяли потерпілому за 80 тисяч доларів повпливати на іншого слідчого ДБР.

– Навантаження велике?

–  За останніми підрахунками, на кожного нашого слідчого припадає понад 100 кримінальних проваджень. 

– В поліції більше…

– Звісно, але не можна порівнювати категорії проваджень, підслідні ДБР і Нацполіції. Ми розслідуємо кримінальні правопорушення у вищих ешелонах влади. За два з половиною роки діяльності Територіального управління ДБР у місті Хмельницькому на розгляді перебувало 5 001 кримінальне провадження, з них 819 по Хмельницькій області. Уже в цьому році нашими слідчими зареєстровано 148 проваджень, в тому числі 46 на Хмельниччині. Торік до суду спрямували 413 обвинувальних актів, 25 – по злочинах у Хмельницькій області.

    «З ДБР «ПО ТИХОМУ» ДОМОВИТИСЬ НЕ ВДАСТЬСЯ. НА КОМПРОМІС НЕ ЙДЕМО»

– Яких категорій справ найбільше? 

– Багато військових злочинів. Особливо на території Вінницької і Житомирської областей, де є більше військових об’єктів. Це і корупція, і зловживання службовим становищем, і самовільне залишення військової частини. Таких обвинувальних актів торік до суду направили 240. На другому місці – отримання неправомірної вигоди в органах поліції, прикордонної і податкової служби. І далі – ДТП за участі правоохоронців, катування. В розрізі п’яти областей, Хмельницька – найспокійніший регіон.

– То що, на Хмельниччині законослухняні громадяни чи може слідчі недопрацьовують?

– Насаперед, Хмельницька область – не прикордонна. А це вже «зрізає» 20-25 відсотків правопорушень корупційних і пов’язаних із контрабандою. По друге, визнано, що Хмельниччина є найбільш безпечною для проживання громадян.

– Сподіваюсь. 
Зараз у багатьох регіонах ДБРці демонструють викриття зловживань у лісовій галузі. А на Хмельниччині все законно з лісами?

– Якщо подивитися на карту, то найбільша площа лісових насаджень припадає на Житомирщину, Рівненщину, Чернівеччину і частково Хмельниччину в межах Шепетівського району. Зараз ми поглиблено вивчаємо діяльність держлісгоспів з точки зору вертикально інтегрованої корупції.
Поясню. Наприклад, нещодавно на Закарпатті затримали начальника управління лісомисливського господарства. Коли ми починали документувати його протиправну діяльність, він ще керував природно-заповідним парком у Чернівцях. Там організував збір так званої «каси» за сприяння у реалізації деревини.
Не є таємницею, що держлісгоспи під санітарну рубку зрізають зовсім не аварійні дерева. Або ж експорт лісу: за документами йдуть «пелети», а насправді там «кругляк». Тому зараз всі ці питання вивчаємо, і в Хмельницькій області у тому числі.

– Відчуваєте конкуренцію серед силових структур? Чи можливо перешкоди?

– Є жива конкуренція в досягненні результатів. Це нормально. Є співпраця. Але перешкод немає і бути не повинно. У нас повний конструктив.

– Скажіть відверто, чи просять керівники установ, мовляв, не треба, Владиславе Віталійовичу, чіпати мою людину, давайте якось «по тихому» домовимось?

– Періодично буває. Але домовитись, як кажете, «по тихому», не вдасться. На компроміс не йдемо.

– В Україні функціонує ДБР, НАБУ, СБУ, прокуратура, ДФС, МВС і так далі. А нещодавно президент ще підписав закон про створення Бюро економічної безпеки. Як вважаєте, чи не забагато органів протидії злочинності в той час, коли реально злочинність набирає обертів?

– У кожного органу – свої функції. Звісно, вони пересікаються. Але не повинні дублюватися. Треба максимально роз’яснювати громадянам, що податкова міліція в теперішньому її вигляді, коли «кошмарять» бізнес, вже не може існувати. Тому замість цього створено Бюро економічної безпеки, в яке частково трансформують функції СБУ, податкової міліції і управління захисту економіки Нацполіції.   Це вже буде не настільки каральний орган, як аналітичний, економічна розвідка.

– Назвіть приклади найгучніших справ на території Хмельниччини

– Їх десятки. Почну з 2020 року. До суду скерували обвинувальний акт відносно оперуповноваженого СБУ, який на автомобілі збив насмерть двох осіб. У разі доведення вини йому загрожує до 10 років позбавлення волі.
В суді розглядається справа заступника начальника одного з управлінь ДФС: отримав 20 тисяч доларів США за вплив на поліцейських щодо закриття кримінального провадження за фактом підробки документів. Також до суду направили обвинувальні акти відносно двох командирів пожежно-рятувальної частини ДСНС області, які налагодили схему продажу наркотиків.
Завершили слідство у справі колишнього керівника Хмельницького об’єднаного комісаріату про доведення підлеглого до самогубства та одержання хабарів для впливу на медкомісію.
Уже в цьому році до суду спрямували обвинувальні акти щодо двох посадовців податкової служби, котрі збували зацікавленим особам конфіденційну інформацію. Судять і працівників СІЗО, які несли для ув’язнених наркотичні засоби. Також в суді справа заступника начальника відділу філії «Центру пробації», який у Шепетівці наїхав машиною на двох жінок і втік.

    «НАЦІЛЮЄМОСЬ НА ВИЯВЛЕННЯ СЕРЙОЗНОГО ЛАНЦЮГА ЗЛОВЖИВАНЬ СЕРЕД ВИСОКОПОСАДОВЦІВ…»

– Задоволені результатами роботи? 

– Не зовсім. Зараз ми працюємо в основному на «давальницькій сировині» інших правоохоронних органів. Оскільки лише нещодавно, як я вже говорив, створили власні оперативні підрозділи. Десь через місяців три-чотири вже можна буде питати про гучні результати. Впевнений, вони будуть.
Тим не менше, торік стосовно 238 осіб набрав законної сили обвинувальний вирок щодо вчинення кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності ДБР. І жодного виправдувального вироку.
При цьому важливим є те, що нам вдалося не просто встановити понад 32 мільйони гривень збитків, завданих державі, в Хмельницькій області – майже мільйон. А й забезпечити відшкодування цих коштів через накладення арешту на майно на суму близько 22 мільйонів гривень. Це – в 45 разів більше, ніж у 2019 році.

– Нещодавно деякі ЗМІ писали про начебто вимагання близько 50 тисяч доларів хабаря працівником Хмельницької обласної прокуратури. Офіційних повідомлень з цього приводу від ДБР досі немає. То був хабар чи ні?

– Певні заходи були проведені Головним слідчим управлінням ДБР. Але Територіальне управління про це можуть і не повідомляти.

– Чому? Не довіряють?

– Справа не в тому. Вважаю, що це правильно, задля недопущення витоку інформації та втручання.

– Яку суму вважаєте хабарем? 

– Коли до нас приносять матеріали, де сума неправомірної вигоди посадовця тисяча гривень, чи пачка паперу, чи пляшка коньяку, то це звучить, м’яко кажучи, смішно. Звісно, для пересічної людини зараз і тисяча – суттєві гроші. Але ми націлюємо оперативників на виявлення більш серйозного ланцюга зловживань серед високопосадовців. І, повірте, працювати є над чим.

– А як щодо провокації?

– Навіщо провокувати тих, хто і так майже щодня вчиняє злочини. Просто ми не щодня їх виявляємо. До прикладу, подружжя побило лікаря. Нібито, підслідність поліцейська. А коли почали з’ясовувати, то виявилось, що підозрюваним є правоохоронець.

– Ви згадували про тортури. Що мали на увазі? 

– Мав на увазі відділки поліції, де інспектори чи інші їхні колеги застосовують фізичну силу до затриманих. Ще й на камери відеофіксації. От в Житомирі поліцейські побили хлопця. Патрульний в Хмельницькому побив неповнолітнього. В Чернівецькій області в службовій машині патрульні ледь не супермаркет влаштували: брали цигарки, спирт і навіть наркотики, і всім цим приторговували. Тут вже треба максимально роз’яснювальну роботу проводити серед працівників поліції.

– Часто чуємо про вироки, де високопосадовцям призначають штрафи за корупційні злочини, або іспитові строки замість реальних. На Вашу думку, це – недосконалість судочинства чи промахи слідства? 

– Треба визнати, що в багатьох справах затягується розгляд через те, що фігурантами є колишні правоохоронці і вони добре обізнані в процесуальних нюансах. А ще адвокати намагаються повпливати на зміну кваліфікації злочину на більш «м’яку». Або ж якщо мова йде про корупцію, то здобувають дані, що підзахисний в момент вчинення злочину не був наділений повноваженнями державного службовця, чи був на лікарняному, чи звільнений заднім числом. Несуть хабарі суддям чи слідчим.
Наприклад, в кінці березня працівники Територіального управління Хмельницького затримали адвоката, котрий підбурював свого підопічного, який підозрювався в збуті наркотиків, заплатити судді Вінницького суду 15 тисяч доларів США хабаря за пом’якшення вироку. При цьому адвокат діяв у зговорі з поліцейським.

– Як з цим боротися?

– Реформуванням системи. Знаєте, в маленьких містах і селищах часто судді і правоохоронці є спорідненими особами. Є суди, де роками вакантні посади. Ви ж подивіться на результати запровадження електронного декларування доходів: одразу звільнилося відсотків 20 суддів, які не забажали відкривати свої статки. Словом, зміни мають бути на законодавчо-державному рівні.

– Як пересічній людині звернутися до ДБР із заявою на чиновника чи правоохоронця?

– На нашому сайті є номер телефону цілодобової гарячої лінії, електронна пошта, адреса для листування. Всі без винятку заяви опрацьовуються і приймаються законні рішення. Хочу, щоби читачі зрозуміли: ми відкриті для спілкування з громадянами і для нас немає недоторканих.

– А якщо заявник боїться називати своє ім’я?

– Хоч за законом анонімні звернення не розглядаються, але ми беремо такі повідомлення. Наприклад, щодо корупції на кордоні. Особливо, коли йдеться про незаконне переміщення поза митним контролем підакцизної групи товарів. Або ж реагуємо на факти катування в правоохоронних органах без ідентифікації заявника.

– Ви – родом із Харкова, там і працювали, а згодом в столиці, на Волині. На Хмельниччині лише пів року. Які враження?

– Приємні. Спокійний регіон, екологічно чистий.

– Знаю, що Ви ще й кандидат юридичних наук. Це якось допомагає в роботі?

– Я вже над докторською дисертацією працюю.

– Отакої! Коли ж встигаєте? 

– Треба постійно працювати над собою, вдосконалювати знання. Зараз через певні навантаження, пов’язані з роботою, наукова праця поставлена на паузу. Але в подальшому планую повернутися до викладацької діяльності з метою навчання студентів юридичного фаху та передачі, так би мовити, власного багаторічного досвіду у правоохоронній діяльності. На власному досвіді переконався, що викладач-практик може багато чому навчити.

– Погоджуюсь! І щиро дякую за змістовне та відверте інтерв’ю.

Спілкувалася Лілія Коцюк.
Фото Філіпа Гаврилюка.

Дізнавайтеся новини першими на Телеграм